Автор: АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія"
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-03-18 21:24:12
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Щановні друзі-поети! Велика родино УПП! Сьогодні відзначає свій ювілейний день народження
найвизначніша сучасна українська поетеса Ліна Костенко. 19 березня Ліні Василівні
виповнюється 90 років.
Постать Ліни Костенко не потребує представлення. Варто лише зазначити, що вона — почесний
професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького
університетів, лауреат премії імені О.Теліги, премії імені Ф.Петрарки, премій Фундації Антоновичів
та ін. Її твори перекладено багатьма європейськими мовами.
У сучасній світовій традиції Ліна Костенко входить до переліку найвідоміших жінок сучасної
України. Її творчість – невід’ємна частина історії України, культури, персоналітету.
«Невпіймана королева» — так назвав свою статтю про Ліну Костенко український поет Юрій
Андрухович. Привітаємо ж Королеву української поезії зі славним ювілеєм!
Ліна Василівна Костенко народилася у сім'ї вчителі 19 березня 1930 року в м. Ржищеві на
Київщині. Коли дівчинці було 6 років – родина перебралася до столиці, де Ліна закінчила школу.
Ще будучи ученицею, вона почала відвідувати літературну студію при журналі "Дніпро", який
редагував Андрій Малишко. Вперше вірші Ліни Костенко були опубліковані, коли їй було 16 років.
Після закінчення середньої школи майбутня поетеса вступила в Київський педагогічний інститут,
а після його завершення стала студенткою Московського літературного інституту імені О. М.
Горького, який закінчила 1956 року.
Одразу після завершення навчання Ліна Костенко видала свою дебютну збірку поезій "Проміння
землі".
Друга збірка "Вітрила" вийшла в 1958 році, за нею – збірка "Мандрівки серця" (1961 р.). Поетесі
одразу вдалося завоювати любов та повагу українців, але не всім подобалася її творча діяльність.
"Зоряний інтеграл" 1962 року заборонила до друку цензура, і відтоді ім'я Ліни Костенко зникло на
15 років. Увесь цей час поетеса писала "в шухляду" та стала однією з ключоваих фігур покоління
українських шістдесятників.
За час вимушеного мовчання поетеса не сиділа склавши руки та створила свої найкращі твори: і
"Берестечко", і "Марусю Чурай", і поезії, що згодом ввійшли до збірок "Над берегами вічної ріки"
та "Неповторність". Повернутися до читачів вірші Костенко змогли лише 1977 року: тоді
опублікували збірку її віршів "Над берегами вічної ріки", а 1979-го — історичний роман у віршах
"Маруся Чурай", який чекав свого виходу 6 років. За нього поетеса отримала Державну премію
імені Тараса Шевченка.
Після книги італійською "Інкрустації" (1994) та "Берестечка" (1999) Ліна Костенко знову взяла
паузу. На 10 років вона вже за власним бажанням зникла з публічного простору України. Вона
відмовилася від звання Героя України, а до громадського життя на деякий час повернулася лише
в період Помаранчевої революції.
А от літературне повернення Ліни Костенко відбулося 2010 року: письменниця видала свій
перший прозовий твір "Записки українського самашедшого", що викликав великий ажіотаж. У
січні 2011 року поетеса вирушила в тур-презентацію свого першого роману, але 9 лютого вона
перервала свій тур через особисту образу.
"Крайня" книга Ліни Костенко з'явилася в лютому 2011 року – до поетичної збірки "Річка
Геракліта" ввійшли раніше написані вірші та 50 нових поезій. Відтоді письменниця знову
замовкла, хоча й зізнавалася, що практично написала роман-продовження "Записок" від імені
жінки. Поки що невідомо, коли чекати нових творів письменниці.
Особисте життя Ліни Костенко
Про чоловіків Ліни Костенко відомо не так багато, як зрештою і про її життя загалом. Письменниця
була двічі заміжньою. Перший шлюб з Єжи-Яном Пахльовським, що став батьком дочки Костенко
письменниці Оксани Пахльовської, протривав недовго, бо вони не зійшлись характерами.
Далі Костенко мала стосунки з Аркадієм Добровольським, письменником і перекладачем, який
пройшов сталінські табори. Тоді поетесі було 28, а йому – 48. Знову не склалося.
Другий шлюб Костенко взяла із директором кіностудії імені Довженка Василем Цвіркуновим.
Разом вони прожили 25 років, аж до його смерті. Від цих стосунків Ліна Костенко народила сина
Василя.
Про інші романи письменниці відомо ще менше. Подейкували, що в неї був закоханий Василь
Симоненко, а от Дмитро Павличко не так давно зізнався, що досі береже коробку сірників,
куплених кілька десятиліть тому, аби прикурити їй цигарку. "Ліна Костенко була екстравагантною
й курила", – згадував Павличко.
Пропоную вашій увазі мій улюблений вірш Ліни Костенко:
СВІТЛИЙ СОНЕТ
Як пощастило дівчині в сімнадцять,
в сімнадцять гарних, неповторних літ!
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Вона ридає, але все як слід.
Вона росте ще, завтра буде вищенька.
Але печаль приходить завчасу.
Це ще не сльози – це квітуча вишенька,
що на світанку струшує росу.
Вона в житті зіткнулась з неприємістю:
хлопчина їй не відповів взаємністю.
І то чому: бо любить іншу дівчину,
а вірність має душу неподільчиву.
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Як пощастило дівчинці в сімнадцять!
З повагою ведуча сторінки Юлічка
История cоздания стихотворения:
Чудові спогади дитинства! Нехай Вам щастить, Світлано! |
Рецензия от: Сергей Андрейченко 2024-03-28 16:11:11 |
Чудово написали, Едуарде,
майстерно, з присмаком
іронії та філософським
поглядом на
реальність. Нехай щастить Вам під мирним небом, здійснюються найкращі сподівання |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-28 16:07:56 |
Дякую, Лесю! Бог бачить і знає всі наші погані вчинки. А нам треба з великою обережністю та увагою ставитись один до одного! Тоді і наша душа залишиться чистою! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 15:47:50 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |