Автор: АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія"
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2021-03-10 14:13:58
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Боже, як він жив! Біографія Шевченка – це голлівудська історія

ШЕВЧЕНКО 2021
Сьогодні минає 160 років від дня смерті Тараса Шевченка
Передруковуємо (у скороченні) есей Андрія Любки

Андрій Любка
Поет, публіцист, перекладач 10.03.2021

https://gazeta.ua/blog/54732/bozhe-yak-vin-zhiv-biografiya-sevchenka-ce-gollivudska-istoriya

Боже, як він жив! Біографія Шевченка – це голлівудська історія
Безправний раб стає академіком і поетом, що на багато століть уперед заряджає
багатомільйонну націю

…Боже, як він жив! Це ж якась неймовірна, абсолютно фантастична, небувала, нереальна
біографія! Та якби взяти й написати художній роман про його життя, то коментарі читачів були
б однотипними: така вигадка не тримається купи, це неможливо, що курив автор?

Бо це ж, з одного боку, історія про те, як безправний раб, у якого рано помирають батьки,
якого безбожно б'ють і тримають упроголодь, аж часом доводиться красти собі їжу, якого за
всіма законами логіки й природи мали просто згноїти в тому селі, вибивається в люди, стає
академіком і поетом, що на багато століть уперед заряджає багатомільйонну націю!

Так, це голлівудська історія, але зовсім не солодка й без гепі-енду (хоча таки з, бо якщо через
150 років після смерті з віршами поета виходять на революцію й сидять у фронтових окопах, то
що це, курва мать, як не найомріяніший гепі-енд?!). Але, з іншого боку, попри глобальний
успіх, Шевченко так і не здобув найбанальнішого – не мав власного житла і не одружився (а
пробував, в останні роки хапав уже всіх фактично без розбору). Садок вишневий коло хати
лишився тільки мрією, і через це Тараса по-людськи шкода.

Ми звикли говорити, що Шевченко прожив дуже мало, але насправді це не так. Мало прожив
Антонич (26), а Тарасові 47 таки дали йому змогу реалізувати свій талант. Ясна річ, із цих 47
років 24 поет прожив у кріпацькому рабстві, а потім ще 10 років – на засланнях і солдатчині,
але все одно – за неповні п'ять десятиліть він прожив стільки, що вистачило би на кілька
життів. Взагалі диво, що, маючи такий спосіб життя і такі випробування долі, живучи в
казематах і землянках, нормально не харчуючись і весь час нервуючи, Тарас дожив до такого
поважного віку.

Та й зробив за ці роки немало. Не в порівняння з Франком, звісно, але поетична творчість,
проза, щоденники, листування, різноманітні проєкти (від ілюстрованого альбому про Україну до
Букваря) – це солідний результат найвищої якості. А було ж іще малювання, про яке в нас
зовсім мало говориться – і дарма! Бо саме хист художника дав Шевченкові все найкраще в
житті: впустив його в інтелігентне середовище, яке пізніше, з огляду на талант хлопця,
викупило його на свободу, звання академіка, регулярні гроші за замовлені портрети, статус
салонної зірки. Картини забезпечували йому успіх, а вірші – проблеми.

Про цю біографію можна писати книжки, можна знімати фільми й серіали, а можна нічого з
цього не робити – і все одно Шевченко залишиться першим номером і буде в центрі уваги. До
речі, ті-таки біографи в один голос говорять, що Тарас володів якоюсь притягальною силою,
блискавично ставав "душею компанії", звертав усю увагу на себе. Харизматичний був чоловік,
неординарний, та ще й із "характером".
Чого вартий лишень епізод, коли підлітком Тарас зв'язав (!) і побив (!) того сумнозвісного
"п'яного дяка". Вредний хлопака! Він умів любити й ненавидіти до скреготу зубовного. І дуже
швидко "перегорав", перемикаючись на нові об'єкти для обожнювання й гніву. Норовливий
холерик, Шевченко не просто впадав у крайнощі, а жив у них, тільки часом випадаючи в
"нормальне" життя.

Це не та біографія, якій заздриш, таке життя навряд чи хтось хотів би прожити ще раз, навіть
якщо в результаті за цю каторгу пропонують вічну славу. Але таки мусимо визнати – Шевченко
своє життя прожив на повну, і пішов вчасно, на своєму піку, наче справжня рок-зірка.
Змучився, натомився і сам у останньому своєму вірші почав ладитися до смерті:

Чи не покинуть нам, небого,
Моя сусідонько убога,
Вірші нікчемні віршувать,
Та заходиться риштувать
Вози в далекую дорогу,
На той світ, друже мій, до Бога,
Почимчикуєм спочивать.
Втомилися і підтоптались,
І розуму таки набрались,
То й буде з нас! Ходімо спать,
Ходімо в хату спочивать...
Передруковується з дозволу видання "Збруч"
https://gazeta.ua/blog/54732/bozhe-yak-vin-zhiv-biografiya-sevchenka-ce-gollivudska-istoriya

История cоздания стихотворения: