Автор: Наталия Самборская
Тема:Стихи о природе
Опубликовано: 2015-12-25 15:34:29
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Тихенько вітер віє
І листям шелестить.
Край неба рожевіє,
Земля уже не спить.
Веселий літній ранок,
Від краю і до краю,
Прозорий свій серпанок
На неї одягає.
Зоря сором'язлива
Все більше рожевіє,
А небо темно-синє
Все більш і більш світліє.
І враз усе навколо
Стає ніжно-рожевим:
Повітря, річка, поле,
І навіть всі дерева.
На їх рожевім листі
Бринить роса рожева,
Така прозоро-чиста,
Немовби кришталева.
А ранок пустотливий
Знов землю обіймає,
І ніжно-ніжно крилами
До себе пригортає.
История cоздания стихотворения:
Так. Якось сказав Господь, одного разу: Якщо Син звільнить вас то істинно будете вільними. Раб поперше це не соціальний стан, це стан душі. Гарний вірш. Дякую. |
Рецензия от: Гром Слобожанський 2024-03-29 14:38:01 |
Как говорила попадья, В окно из мерседеса. Не вы, а бог менЕ судья! Я в "мини" как принцесса! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 14:27:30 |
Всё по честному, где
лесть, Иногда теряют честь. |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 14:04:03 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |