Автор: Наталия Самборская
Тема:Сатирические стихи
Опубликовано: 2018-09-24 21:46:08
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Одеська гідра

Горе  з  бідою  про  Одесу  знов  згадали,
Багато  років  вже  туди  не  заглядали,
Квартали  міста  там  давненько  не  громили,
Не  руйнували  і  людей  в  них  не  палили,
Хоча  і  гідру  невмирущу  в  ній  лишили.

Більше  піввіку  жИли  в  мирі  одесити
І  за  цей  час  зуміли  місто  відродити.
Змогли  із  попелу  й  руїн  його  підняти,
Найвищий  статус  місту-красеню  надати
Та  всю  любов  до  нього  дітям  передати.

А  гідра  чорна,  невмируща  не  дрімала…
В  норі  таємній  все  на  слушний  час  чекала,
Щоб  той  «реванш»  у  одеситів  собі  взяти:
Їхню  «перлину»  уже  вкотре  сплюндрувати,
Погроми  здійснювать, вбивати  й  грабувати.

Стали  збиратися  у  групи  з всього  міста
Проукраїнські  патріоти  й  активісти,
Щоб  в  гУрті  опір  отій  гідрі  злій  чинити
І  підлі  справи   швидко  й  вчасно  всі  спинити
Та  її  мрії   про  «реванш»  навік  розбити.

Дізнавшись  правду,  гідра  голову  нагнула,
На  чорне  тіло  вишиванку  одягнула,
Жовто-блакитним  стягом  плечі  огорнула,
В  одеську  мерію  за  поміччю  гайнула,
Бо  пам’ятала:  там  її   всі  не  забули.

Як  тільки  в  мерію  та  гідра  завітала…
Для  міста-красеня  тяжкі  часи  настали:
Всіх  активістів  почали  в  СІЗО  саджати,
В  темних  під’їздах  патріотів  убивати,
А  одеситів,  мов  зайцІв  дурних,  ганяти.

Погрози,  фейки,  шантажі  і  зле цькування,
Рідних  залякування,   "нАлом»  купування,
Щоб  активісти  й  патріоти  всі  мовчали
Й  Одесу - матір  грабувать  не  заважали.
Якщо  ж  не  згоджувались -  просто  убивали.

Далі  буде.

  

История cоздания стихотворения: