UA
|
Додатковий 16. "А небо в зорях" на вірш Ніни Трало / АП творчої групи - Злива / |
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Наталия Самборская
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-03-19 21:22:08
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Завжди на захисті громадянських прав
Відділ поліції смт. Калинівка Васильківського р-ну. Ранок. Дев’ята година. В
кімнаті чергового знаходяться троє поліцейських. З густим посивілим волоссям (
хоча ще зовсім молодий), стрункий, з вольовим обличчям і добрими очима Сергій
сидить за столом, навпроти нього, трішки старший за віком, кремезний, мужній, з
кмітливим розумом в очах Валентин, збоку, за комп’ютером – Євген. Він з них
самий наймолодший, але сміливістю і силою духу не поступається старшим за
нього товаришам.
Всі троє обговорюють нічні події свого чергування, яке було доволі тяжким і
безсонним. Адже вся гидка потолоч вилазить зі своїх нір лише при настанні
ночі, не даючи спокою ні мирним людям, ні поліцейським.
Хоча й дуже втомлені, голодні, з темними колами під очима від безсоння,
вони були задоволені тим, що професійно виконали свій обов’язок.
Та це було лише пів справи. До кінця чергування ще стільки потрібно
переробити роботи, що й дня не вистачить! Катастрофічно не хватало часу, але
всі троє прийшли працювати в поліцію за покликом серця, тож виконували свої
нелегкі обов’язки з високим професіоналізмом і задоволенням.
За вікнами кімнати шумів холодний лютневий вітер. Переганяючи по небу,
ніби досвідчений чабан свою отару овець, важкі темно-сірі, наповнені снігом
хмари, він з цікавістю заглядав у затишну, світлу кімнату чергового, в якій
панували мирний спокій, товариська згуртованість та велика працелюбність
мужніх воїнів невидимого фронту.
Лютневому вітру теж дуже кортіло потрапити всередину кімнати, щоб отримати і
собі часточку доброї теплоти, що витала там. Але щільно зачинені пластикові
вікна, ніяк не бажали його туди впускати. Тож він злостився і сердито
жбурляв час від часу у шибку невеликі жмені мокрого снігу.
Раптом в двері несміливо постукали:
- Можна?
- Заходьте, будь ласка!
В кімнату, ніяковіючи, зайшла літня жінка. В її сумних, розгублених очах
оселилися відчай та біль, а з ними ще й страх, що її не зрозуміють, не захочуть
вислухати й допомогти. Зайшовши до кімнати, вона ще більше розгубилася, не
знаючи з чого почати свою розповідь. Всі троє поліцейських доброзичливо і
привітно подивилися на знічену жінку. Валентин швидко піднявся зі свого
стільця, запропонувавши їй сісти:
«Сідайте, будь ласка!».
«Не хвилюйтеся, шановна пані!"- обізвався срібно-чубий Сергій.-
Сідайте і розповідайте свою справу. Ми вас уважно вислухаємо і обов’язково
допоможемо».
Літня жінка завагалася. Побачивши їх стомлені обличчя, червоні від безсоння
очі, вона з соромом в душі подумала: «Навіщо я прийшла турбувати їх своїми
проблемами? Он, які вони втомлені! Адже у всьому винна сама. Навіщо
згоджувалася на пропозицію того афериста? Навіщо вірила так довго в його
облудну брехню?». Та все ж переборола своє ніяковіння і почала тихо
розповідати про свою біду.
Поліцейські уважно слухали, не перебиваючи і не зупиняючи її розповідь.
Вони бачили в якому великому нервовому напруженні знаходилася ця далеко
немолода жінка, тому намагалися увійти в її положення: правильно все зрозуміти
і відокремити «зерно від плевел».
Жінка розповіла, що п’ять місяців назад вирішила доприватизувати не
приватизовану частину своєї ділянки в селі Діброва. Для цього їй спершу
потрібно було взяти кадастровий номер на вже приватизовау частину ділянки, а
потім приватизувати залишок. Тож вона звернулася за допомогою до
землевпорядника Касьяненка Богдана. Той їй пообіцяв протягом місяця-півтора
зробити кадастровий номер і за три-чотири місяці приватизувати залишок
ділянки. Взявши документи і гроші, він просто щез. Вона чекала місяць-півтора.
Потім ще два місяці… Після цього почала дзвонити, але Касьяненко на дзвінки
не відповідав. Дозвонювалася лише через чужі телефони. На питання: коли
будуть документи, Богдан відповідав, що завтра-післязавтра, що він не винен, що
давно вже здав документи, а от кадастровий відділ по різноманітним причинам їх
затримує( пізніше виявилося, що це була суцільна брехня – він здав документи
замість жовтня, аж в грудні). Вона вірила і чекала. І…дочекалася: 3 лютого 2019
року до неї прийшли люди купувати будинок і ділянку по об’яві, яку вона не
давала. Що вона тоді пережила, то це й словами не передати!
Для старої людини - пенсіонерки залишитися без шматка землі і помешкання
означає – голодна і холодна смерть попідтинню. Не дай Бог комусь пережити
такий жах!
Пояснивши людям, що то аферисти продають її нерухомість, вона знову почала
додзвонюватися до того Касьяненка. Лише 7 лютого він відповів їй такими
словами:
« Чого ти, бл..ь, сюди дзвониш? Я тебе скидаю, а ти, бл..ь, набираєш!».
Почувши такі образливі слова, жінка вперше за 65 років подумала про суїцид.
Краще відразу померти, ніж залишитися «на вулиці» з пенсією в 1500 гривень.
Лише віра в Бога не дала їй зробити цей такий страшний крок. Вона кинулася
в кадастровий відділ, щоб написати заяву про те, щоб вони не приймали її
документи у того афериста, але, на жаль, там формально віднеслися до
прохання жінки і знову відправили до Касьяненка. Їх не цікавило те, що вона
не може ніде його спіймати: ні на роботі, ні вдома. На дзвінки він просто не
відповідав.Єдиним шансом добитися справедливості залишалося звернення до
поліції. Якщо і там їй не допоможуть, значить – СМЕРТЬ! Тож вона і зважилася
на такий відчайдушний вчинок – звернулася за допомогою і підтримкою до них.
Закінчивши свою розповідь, літня жінка з тужливою надією подивилася в очі
поліцейських. Там вона побачила зацікавленість, привітність, співчуття і велике
бажання їй допомогти. Враз стало так легко на душі і серці, ніби за спиною за
хвилину виросли величезні крила. Страх смерті відразу відступив, став
маленьким, а потім повністю щез. Десь далеко, всередині оселилися віра в те,
що тут обов’язково допоможуть, захистять її громадянські права, підтримають і не
залишать в біді. Так воно і сталося.
Її справою зайнявся Міщенко Валентин, який оперативно і високо-
професіонально вирішив всі її проблеми і цим практично врятував літню жінку
від наглої смерті. Вона більше двох місяців повністю не спала вночі. Безсоння в
такому віці завжди несе загрозу смерті від інфаркту міокарда або інсульту.
Знаючи це, Міщенко не відклав справу у «довгий ящик», а відразу взявся
виконувати своє, таке нелегке, завдання.
Виконав його на «відмінно». Жінка отримала документи прямо в день свого
народження. Це стало для неї найкращим подарунком (документи поліцейський
привіз їй додому).
Працівник поліції знову повернув літній жінці велику віру в людей, які
захищають наше мирне життя, знаходячись на невидимому фронті боротьби зі
злочинним світом, вселив надію в те, що з такими людьми, як працівники
Калинівського відділу поліції Васильківського р-ну, можна вільно та спокійно
ходити по своїй рідній землі, не боячись і не оглядаючись на всіляку гидь,
котра ганьбить наш український народ.
P.S.
Працівники поліції с.м.т. Калинівки Васильківського р-ну - наш захист, наша
сила проти злочинців, наша свобода, наша совість, наша честь. Більшість
поліцейських, котрі працюють у відділку, пройшли АТО і ООС.
Сильні духом, мужні душею, сміливі серцем і полум’яні патріоти України,
вони захищали свою рідну землю на Сході від російських окупантів, ризикуючи
найдорожчим – своїм життям. Тепер знову захищають нас в тилу від усілякої
нечисті. Про таких людей потрібно розповідати, писати, робити телерепортажі.
Велика шана їм і повага за спокій та мирний сон.
Слава Україні! Героям слава!
История cоздания стихотворения:
Правдива історія про нашу поліцію.
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 297
Рецензии
Іще раз побажаю щасливих років активного довголіття, люба!
Здоровья, душевного спокойствия и вдохновения Вам.
| Так, Господь здійснює
мрії тих, хто Його любить
і жде. Божих благословінь Вам, Таня! |
| Рецензия от: Людмила Варавко 2024-04-25 15:11:56 |
| Слава Богу! Віруємо,
приймаємо Істину
Св.Писання! Молодець ,Танюшо, чудова міні-проповідь Євангелії! Господніх Вам ,сестричко, рясних благословінь та миру! |
| Рецензия от: Людмила Варавко 2024-04-25 15:09:11 |
| Дуже красива і потужна пісня! Дякую, Ніно! Дякую, "Зливо"! Ви неймовірні! |
| Рецензия от: Тетяна Логвиновська 2024-04-25 14:51:07 |
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |
| Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |