Автор: Наталия Самборская
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2019-11-14 12:34:06
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Українці, зупиніться!

В  черговий  раз, як  лохів,  обдурили
Не  лише  українців - цілий  світ.
Знов  нації  ярмо  зле  засвітило:
Їм  мабуть  було  мало  триста  літ.

За  дійством  цим  дивилася  Планета:
«Дурні  хохли,  чи  мудрий  все  ж народ,
Чи  вирвуться,  не  втраплять  у  тенета
І, об’єднавшись,  зможуть  вигнати  заброд?».

Заброд  тих  назбиралась  повна  зграя:
Нахабних,  підлих  і  огидних  хижаків,
В  яких  ні  совісті,  ні  честі   вже   немає
І,  котрі  схожі  на  могильних  хробаків.

Вони  підточують  зсередини  країну,
В  могилу  темну  тягнуть  весь  народ.
У  небуття  штовхають  націю  без  спину,
Щоб  незалежності  не  мала,  ні  свобод.

Куди  ця  нечисть  свої  стопи  не  спрямує,
Там  лиш   невдачі  та  провали  і  ганьба.
Уже  нікого  ті  провали  не  дивують-
В  серці  ненависть,  а  в  душі  одна  нудьга.


Люта  ненависть  і  зневіра  в  справедливість,
Нудьга  за  тим,  що  мали  та  й  не  вберегли.
Чому  здаємось   ворогам  своїм  на  милість,
Щоб  нас  нащадки  всіх  навіки  прокляли?

Бо  землю  бАтьківську  чужинцям  продали,
Зріклися  нації,  забули  рідну  мову,
Ярмо  на  шию,  мов  худоба,  одягли
І  повернули  кляте  рабство  собі  знову.

Тож,  українці,  схаменіться,  зупиніться,
Не  дайте  ворогу  вас  легко  полонити!
Один  за  одного,  ви  ж  ,рідні,  заступіться,
В  гурти  єднайтеся,  щоб  нечисть  ту  розбити!

Лиш  об’єднавшись,  ви  отримаєте  волю,
Щасливе  й  світле  та  багате  майбуття.
Лиш   об’єднавшись,   разом  зміните  ви  долю,
Котра  всіх  разом  поведе  в  нове  життя.

История cоздания стихотворения:

Вибачте, що пишу лише такі вірші. Просто душа болить за долю України.