Автор: Оксана Даниленко
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2016-01-02 08:13:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Розпинають Україну

І знову ропинають Україну,
Рвуть пазурами тіло на шматки,
Зтерають в порох, залишаючи руїни
На нашій славетній Землі.
Терзають, залишаючи руїни,
Хочуть волю під грати закувати.
Навік знесилити стражденну  Україну,
Слізьми та кров'ю вічно напувати...
Та ми ніколи не забудем рідну мову,
Бо ми є діти української землі,
Ми воля, ми калина, ми є слово -
На цій землі гаї і солов'ї.
Нас не здолати і не розчахнути,
Бо ми не полотно, щоб різать на шматки,
Вам сили нашої ніколи не збагнути -
За волю, за життя лягли роки.
Ми полонені небом і річками,
А інший нам полон не понутру,
Земля вкраїнська славиться хлібами,
На цій землі і я колись помру.
На цій землі, бо іншої не хочу:
Тут ввесь мій рід, тут жив мій прадід, дід,
Тут навіть сонях сонечком лоскоче -
На цій землі і я лишу свій слід.

История cоздания стихотворения: