Автор: Юрій Зозуля
Тема:Мистика и эзотерика
Опубликовано: 2016-03-24 18:20:24
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Світанкове... СПІВ СИХ СЛІВ!

Ссылка на страницу с аудиозаписью: Світанкове. СПІВ СИХ СЛІВ! (Світає, і душа спускається на обрій...)

                                                     світає, і душа спускається на обрій...
                                                     чатує і пасе мене, свій досі дикий степ...
                                                     мене, й моїх бажань і вибриків телячих — рій:
                                                     вона що мати, що бджола; а я їй гіркий мед!

                                                     душа мене збира: по крапельці, по атому...
                                                     зо квіту і натхнень своїх, їх попелу чи сліз...
                                                     вона збирає, то не я!  — бо все гублЮ лиш, а тому
                                                     зістарююсь нікчемно так, — немов для цього й ріс!!

                                                     світає...  кожен раз — прапервісним тим світлом...
                                                     висповіданням снів, заповіданням дій...
                                                     світає, кожен раз пречисто–чистим світом!
                                                     й росою каяття!!  а сонцем — всіх надій!!!

История cоздания стихотворения:

Воно тут зо власного згару на стіхах.ру: й відгуки, окрім раніше вилучених, — не самітньо би «Свiтанковому спiву»?

Чудовий вірш! Дякую за хороший, світлий настрій Твору
Наталия Старченко 27.12.2014 17:46
*
Лише справжній Митець Слова, уміє щораз заскочити чимось насправді незвиклим, особисто своїм, не підлагоджуючись ні під що, і ні під кого! В черговий раз тішуся, Юрію, за Тебе!
Хіба лишень хочу заперечити Тобі, бо "не губиш", "не зістарієшся", а пізнавши щось нове, і щиро віддаючи і даруючи – Ти набуваєш, сам того не усвідомлюючи!!!
На "Повстання за Життя":
Гірко мені, отчий краю!
Никне неспівана пісня,
Щось в ній до болю проймає,
Чується мука первісна.
Ненька заламує руки:
“Як же це, Боже? Навіщо?”
“Беркути”, “Тигри”, звук крука...
Зойки сягають все вище.
Гірко на серденьку, гірко!
Гідність не вбить водометам!!!
В небо здіймається стрімко
Пісня надвоє роздерта.
В Києві йде брат на брата...
З шаною та ясною посмішкою, Валентина Чайковская 24.01.2014 10:12
*
"св1тає...кожен раз-праперв1сним тим св1тлом...
виспов1данням сн1в,запов1данням д1й..."
"росою каяття...та сонцем вс1х над1й!!!"
Насамперед хочу подякувати Вам за небайдуж1сть та гарн1
щир1 в1рщ1.
З наступаючими святами!Творчих усп1х1в! Натал1я
Наталья Иваняс 08.12.2013 04:45
*
Юрію, Ваш вірш мене вразив! А останні рядки
"...світає, кожен раз пречисто–чистим світом...
росою каяття... та сонцем всіх надій!!!" - неймовірно гарні, вони вливаються прямо в душу й знаходять у ній гарячий відгук. Спасибі Вам велике!
Виктория Волина 16.11.2013 14:30
*
Неймовірно ніжно та щемно! Такий світлий вірш!
Инна Орлецкая 16.11.2013 02:17
*
Теплий, світлий і лірично- душевний вірш! А останній катрен - це просто класика!
ХАЙ ВСІ ВАШІ, ЮРІЮ, НАДІЇ ЗАВЖДИ БУДУТЬ ЗДІЙСНЕННИМИ! РАДІСНОГО ВАМ ТВОРЧОГО НАСТРОЮ!
З повагою, Надія.
Надежда Рубинская 14.11.2013 01:33
*
світає, кожен раз пречисто–чистим світом...
росою каяття... та сонцем всіх надій!!!
- коли влітку буваю на батьківщині-завжди стараюсь зустріти схід сонця...
тоді душа співає...неймовірна радість охоплює...
вселяється НАДІЯ !
Ви, Юрію, цей стан душі описали двома найкращими рядками!
Дякую Вам!
Галина Ткачук 06.11.2013 19:07
*
Так легко.... Істина народжує життя!
з повагою Лідія!
Лидия Филимонова 17.10.2013 00:52
*
світає... кожен раз – прапервісним тим світлом...
висповіданням снів, заповіданням дій...
світає, кожен раз пречисто–чистим світом...
росою каяття... та сонцем всіх надій!!!
***
Спасибо, Юрий!
Удачи Вам!
Жму руку!
Игорь Лебедевъ 13.10.2013 15:15
*
Неймовірно гарно! Душа як щось світле, світанкове, що невпинно долає
темряву протиріч та сумнівів, дарує рятівну надію...
(хоч і багато наговорила, але емоцій значно більше)))
Вітаю! Щасти!!!*)
Ольга Глапшун 05.10.2013 18:43
*
Оце глибина! - до серденька, до клітинки, до атома... Хай збудеться сонце надій, Юро! Дуже сподобалось! Щиро влячна!
Маю на увазі сонце надій на світле життя, радість, довголіття, натхнення на творчість - най збудеться! Благословення Божого, Юро!
Любовь Берегиня 01.10.2013 18:40
*
Декілька разів перечитала, бо дуже гарно написано...
образно, мальовниче, з натхненням...
І я задумуюсь: може і я зістарююсь тому, що гублю?..
Не бачу цієї чарівної краси?...Не можу ввібрати її в себе?...
Дякую, що нагадали про красу неземну...
З подякою,
Валентина Лысич 21.09.2013 17:00
*
Музыка, небесная музыка!!! И никакого перевода не надо...
Татьяна Костандогло 03.08.2013 00:47
*
Вона та Ви - єдине. Ваш Дух володіє Вашим тілом через Вашу Душу і таким чином йде розвиток Духу. Отож нікчемно не старієте - просто не всі Досягнення Духу можемо усвідомити на цьому плані буття. Дуже гарний вірш!
кожен раз – прапервісним тим світлом...
висповіданням снів, заповіданням дій...
світає, кожен раз пречисто–чистим світом...
росою каяття... та сонцем всіх надій!!!
З пошаною до Ваших духовних та творчих надбань -
Олена Ра 24.04.2013 23:33
*
Не має значення з якої ти країни, якою мовою говориш - бо Ваша поезія - це поезія Всесвіту для всіх зрозуміла і захоплююча.
Надзвичайно! Чарівно!
Розумію. Саме так воно і є
Здоров'я Вам, пане Юрію,
З теплом та повагою,
Богдана Синюк 01.03.2013 16:06
*
Гарно і задушевно,Юрію!
Особливо вдало:
світає, кожен раз пречисто–чистим світом...
росою каяття... та сонцем всіх надій!!
Вера Кухарук 04.01.2013 01:39
*
Красивий світанок Ваш, Юрію.
Дякую Вам.
З теплом душі та побажаннями всіляких гараздів,-
Веточка Вишни 04.05.2012 04:18
*
"Душа мене збира: по крапельці, по атому"-чудово!Мені подобається.
Светлана Коробова 13.02.2012 23:06
*
Прочитала ваше "Світанкове", та ще декілька творів.
Цікаво пишете, пане Юрію. І думки неординарні, і їх виклад.
Сподобалось.
Чекаю вас на своїй сторінці.
З повагою Наталя.
Наталя Мазур 13.06.2011 01:12
*
Яке гостре й пронизливе відчуття світанку- оновлення душі! як тонко й вражаюче передано одвічний конфлікт між божественим та заземленим в людині!
Я також дуже люблю тихий ранок....
Дякую за радість спілкування з Вашим світанком!Щасти!
Ирина Колтуцкая 11.05.2011 23:24
* * *
Й назустріч їм — свіжі по всі часи мої "Щасти нам!" із "Будьмо!"