Автор: Юрій Зозуля
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-05-27 15:37:46
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Лишень пiдняти очi... Й видно?

А Ви, якщо та коли піднімали очі, — Вам видно??
Ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня: й не перечепіться об цей наш оберіг; бісам воно — в поріг по ріг???

Обрав "свободную тєму", — за очікувану найбільшу її вільність...
Ця темна світлинка — земної частини Майдану: там і нижнього берега Неба...
А вже наступні рядки, дещо вищі й пізніші, з душами славно загиблих, і їхньою славою...

                                      земний — нижчий берег Небу...
                                      але є й Високий...
                                   ...під високую й потребу!
                                   ...в спокій ясноокий!!

                                      хто, бува, до Нього вхожий...
                                      в небуденних справах...
                                   ...разом й чув*: зо степом схожий!
                                   ...в зоряних отавах!!

                                      ба, й вітри за три та стрічні...
                                      й пустку ж видувають...
                                   ...й хмари щастя в зливи вічні!
                                   ...й світлом докриляють!!

                                      Там, В Купелі, Сонце Сяє...
                                      Щедро Себе й Бризка...
                                   ...й перевізників — немає!
                                   ...а летіть — нам зблизька!!

                                      *) "чув" од "чуття": ну, почуття? ну, "чувства"!; не вухом же...

История cоздания стихотворения:

Текст підібрав при згарі сторінки.ру, долучаю й відгуки йому: вкупі би їхня ріднЯ, а не самотою у різних місцях!
Там і не видимі відгуки авторів, одлучених од портальської "груді" раніш мене; їм найперші мої вітання та "Будьмо!"
~
спасибо,Вам Юрий, за Вашу позицию, удивляюсь,как Вас еще не съели. я тоже пытался объяснять россиянам происходящее в Украине...правда делал это в коментах на стихи. столько угроз, проклятий и оскорблений от незнакомых людей я не получал за всю свою жизнь, стал их просто удалять, читать тошно. пусть Вам пошлет Господь сил, света и добра.
с ув. Владимир Зозуля 26.06.2014
~
"... під високую потребу !"
Дійсно так ! Необхідну... і вхід не зачинений... І вітер пусте видува ... З повагою до Вас , пане Юрію . Тетяна
Татьяна Кострица-Мереуца 20.10.2013
~
дуже сподобалось: "Там, в Купелі, — Сонце Сяє, Щедро Себе Бризка.."
Тадми 04.10.2013
~
Цікавий у вас стиль і Слово як дуб могутнє.
Володина Вера Вескай 22.09.2013
~
Ой не близько, та думка літає, спрагла по купелі
З теплом та повагою,
Богдана Синюк 18.07.2013
~
Твоя поетична неповторність, Юрію, заворожує! В нинішній ранок, у цьому вірші бачу таку глибінь, що трепет проймає! Висока філософія і мудрість поетичного твору немов настроює на дивовижну хвилю радіостанції: Земля – Всесвіт. Щоб впіймати її, людина мусить довго готуватися до цього всіма органами своїх п’яти чуттів, всім собою, і тоді... О, тоді наші фізичні чуття, мов променями, зійшовшись в одній найвищій точці, підіймають нас над тілесним існуванням... Надходить мить, коли духовно піднявшись над тлінним і буденним, душа чує голоси Всесвіту. Все залежить лише від нас самих, від вихованості і духовності власних чуттів, від спроможності відірвати і відкинути від себе, мов реп’яхами причеплене, "Его". Свій світ ми будуємо самі, і голоси Неба, Всесвіту – існують у відповідності до нас. До нашого бачення!
Імпонує мені хід Твоїх думок, Юрію! Мудрих, виважених, сповнених щастям, сміхом і "Сонячним Сяйвом", а все "пусте якісь незвичні вітри видувають"!
Висока поезія! Вклоняюся.
Валентина Чайковская 08.07.2013
~
Юрію, дуже сподобався Ваш вірш і продовження пані Олени... Нових творчих співанок!
Вера Кухарук 07.05.2013
~
а й вітри якісь незвичні: пусте — видувають;
й хмари з щастя в зливи вічні! й сміхом надихають!!
Там, в Купелі, — Сонце Сяє, Щедро Себе Бризка!
й перевізників — немає!! а летіть — не близько...
______
Дуже сподобалось!
Дозвольте трохи продовжити, якщо Ваша ласка -

Ще там кожен крок - то танок, кожне слово - пісня.
Це туди ми повертаймось - хто раніш, хто пізно...
Бо "нікОли" - нема в Бога слова такого:
Адже всі ми Його діти, то й прийдем до Нього.
Як гарненько, пане Юрію! Щиро дякую за таку замальовочку та зичу всього Вам найкращого!
Олена Ра 05.05.2013
~
Навпаки цей "малюночок", як і сам вірш відображає суть Воскресіння і спогляданні. Вітаю Вас, Юрію )
Августина Остров 02.05.2013
~
радість Життя і радість Творення - і не треба шукати іншого щастя! Дякую!
Катерина Жебровська 01.05.2013