Автор: Юрій Зозуля
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-03-07 13:11:22
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Якесь Глибинне? — Кільки сягнемо!

                Починаймо: я сим рядочком, його холодочком...
                Степ це море, — з Глибиною, що пішла до Неба...
                А Небесна не бесна: й час довірливо стишАв; й знов за Глибиною мчав...

Дуже чисте Ваше Глибинне.
Дуже співзвучно.
Дуже гармонійно.
Дякую!
Катерина Жебровська   07.11.2013 13:13

Как доберусь домой, прочту всё, что у Вас опубликовано за время моего отпуска. Есть что сказать, но не хочу на русском.
Леся Полищук   19.06.2012 20:21

Прочитала, затронуло, написала:http://www.stihi.ru/2012/06/19/4361.
Дякую Вам!
З повагою!
Людмила Дзвонок   19.06.2012 13:27
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

   ЦЕ Ж ВОНО ЯКЕ?

...розкопай себе за життя!
...віднайди свої почуття!!
...ці старіші Трипіль культУри
   заховались в завчасні мУри;
   а що в них, — і не знаю я...

...але ж чую, аж відчуваю!
...як відлуння рідне із гаю!!
...й сонце тОрка за листя думок:
   й вітер трусить усе, мов з гілок;
   бо таке, — і не втримаю я...

...познайомся й ти: хоч забач!
...хоч не бігай, мов досі квач!!
...повз галЯви рОсні знаття:
   на халяви ряснІ з буття;
   та облиш, — оту біганину...

...є глибинна духовність шляхів!
...по яким і веде з кріпаків!!
...глибша сала, що в дух уроста:
   та горілки, що всіх випива;
   десь чекає Глиб — й без упину...

   одкопай же Її...  для Життя!!!

А в рамочці під публікацію ще стільки вільного місця, — аж ось низьке: чи пласке??

                свої думки — все підвіваю!
                й з полови краще вибираю...
                й осінні повені — мені?
                їх й подумки є, захлинутись!
                о, й помрійки: а надихнутись...
                кому на що; й тісні пісні?
                бо — довших ледь почав запас!
                й геть гоне враз, й не слуха, час...
                й здув молоко, сам збіг в огонь?
                непросипущих снів—осонь!
                в неспокій думи такі мати...
                не стану і пропонувати?

   Кільки ще їх, крізь-скрізь???

   Ненчина душа — вже й до Неба йшла!
   а в землю Її тіло — не воліло!!
   з нами й нами буть, — йому... кортіло!!!

История cоздания стихотворения: