Автор: Юрій Зозуля
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-03-24 12:57:39
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

З малюночків у власних звучаннях...

Ссылка на страницу с аудиозаписью: Спів Крізь Ніч (а гора спадає з пліч...)

...але тут, віртуально-"паперові", вони мовчатимуть?
...природньо зустрічаючись усі часи, тут нидіють на самоті?
...то, бодай штучно, а зібрав дещичку з них на це товариство?

                                                                                        ДЕШЕВІ ДНІ... А ВНОЧІ ЗІРКОВІ ЦІНИ!!

   на ганку світанку
   вляглося проміння:
   в сліди просвітління;
   в двори, та в обори...

   дно дня аж уквітло!
   циганськії ж кралі —
   за чорні коралі, —
   видурюють світло??

   там, являть з-під неба!!
   й затребують душу!!!
   й піддатися мушу???
   бо іншим — ніч греба...
                                                                    
                                                                                        НАМОВЛЯННЯ НА ВЕЧІР?    
                                                                                        Та кілька рядочків із навечір'я: начебто в епіграф?

                                                                                        навечір'я в сутінь йде:
                                                                                        поповзом, не чутні й кроки...
                                                                                        вечір в них візьме уроки...
                                                                                        втемну — з ніччю й сам гульне?

                                                                                     ...зернам соняшним чи час:
                                                                                        їхній денний решт нікчемний...
                                                                                        запанує, намір темний...
                                                                                        а вже інше — не про нас??

                                                                                     ...в головах приляже, й цить:
                                                                                        й душам в п'яти, до світанку...
                                                                                        взавтра, вдосвіта, на ганку...
                                                                                        хоч щемить — усяка мить???  

...як високі полонини:
   й небо вистеля глибини:
   це — вечірняя пора...

...мовби пес жене отари:
   заганяє вітер хмари:
   під самий бік вівчара...

...пильнуватиме ж те нічка:
   вже й заполоняє річка:
   ясні, красні береги...

..."на коня" їй, неозорій:
    на кону постали зорі, й:        
    День Десь Ліг На Терези...  

   [на коня = "на посошок", кін = і сцена, і місце для ставок ув азартній грі; а терезИ = "весы"; ось і вся премудрість убогого малюночку!]

                                                                                        ВЕЧІРНІ ДІЙСТВА...

                                                                                        аж суті, сутінок торкає:
                                                                                        мов приміряється, навік;
                                                                                        й не стулить темрява повік,
                                                                                        і світле що — щоніч ховає...
                                                                                     ...а вранці — встане на тім тлі
                                                                                        те ж світло, в повен зріст і вимір;
                                                                                        й роздасть себе, на світлий вибір:
                                                                                        темному вбожеству землі...
                                                                                     ...в них суперечка, чи двобій;
                                                                                        чому й життя так розчахнулось?
                                                                                        все жду, примирення відбулось:
                                                                                        у світі всім; то і в мені?

    ген ув обрій сонце всілось!!!      
    прийшов місяць, вечір будить!!                  
    там уже зачервонілось!      
    ніч будЕ, й холодна бУде...

    вечір світла задуває...       
    спав з лиця, лице й темніє...
    а життя собі триває...       
    темно, – то само світліє...

    дівчиноньок пригортають...       
    парубки: й малі, й вусаті...
    щось щебече.., хтось співає...       
    найстаріші більше в хаті...

    почуттями розсвітились...       
    погляди, думки, та мрії...
    понад світом об’явились...       
    зорі!!  чи воно надії...

    того ладу – доглядати...       
    згори, янголам і небам...
    їм і землю підіймати...       
    їй пришіптувать, як треба...

    вечір світла додуває...       
    врешті-решт, і сам чорніє...
    та жалОб не виникає:       
    бо ж усе живим жеврІє...

                                                                                        ПЕРЕВЕДИ Й СВІТАНОК ЧЕРЕЗ НІЧ!..

   стерня проміння — остання з дня...
   й ту, втопче ніч; і, слідом, зоре...
   їй чорнозем небесний вторе...
   спливають, зорі: й аж зо дна...

...а зможуть, мОрок, осіЯть?
   цей найтемніший — бо досвітний??
   в час нетерпляче-не-примітний???
   допоки сонцю й посівать...

...й промінню ж вирости до світла!
   щоб не сховатись й в сховки-нори!!
   в старенькім пеклі смІття — гори!!!
   й горять: земля життям би квітла...

                                                                                        СВІТЛИМ ПО ТЕМНОМУ!

   зОрі...  промені відставші:
   крихти сонечка нічнії?
   гОрі...  в прохолоді ставші,
   роздивляються...  з мрій — дії?

   долу...  очі, стрічні зорі, —
   тягнуться, над руки, в злуки...
   знову...  вітрильцями в морі, —
   в темряві світліють звуки...

   чуєш...  одізвалось серцю,
   в ріст й лет, — крихітне пізнАння!
   маєш...  участь брати в герцю:
   між світання та кохання!

                                                                                        ЗІРОНЬКО МОЯ...

...зорі падали без тями:
   серпень, чи серпом,  – стинав...
                                              розривались, мов серцями:
                                              хто б їх, серцем, – розривав?..
...а без них – легшало небо:
   то здіймалося гори...
                                              і чия ж така потреба:
                                              зіронько моя, – гори!..
...най-бо далі; най все вище:
   у небесній у печі...
                                              наче рідная, – чекай ще:
                                              згоримОся уночі!..

                                                                                        СПІВ КРІЗЬ НІЧ...  (адреса аудіозапису при початку)

...а гора спадає з пліч:   
   гора – меншає та легша;
   врешті, зостається решта,   
   мов спів солов’їв крізь ніч

...і теплішає в безсонні   
   перемислене буття,
   і на ночі підвіконні   
   квітка пам’яті моя

...це ж до неї іншу ставлю, –  
   юну, ще сьогоднішню:
   підвіконня все заставлю   
   квітами, що сам рощУ      
                                           
...і не вгледів, – та гора   
   витопилась думок в купу,
   і малу скульптурну групу  
   втриманого почуття

...втихомирений за ніч,   
   посвітліша день удвічі;
   цвіркуни-думки на вічі   
   вслід за льодом топлять піч
                                                
...а душа, а не в тягар,   
   набуває новий дар:
   солов’їний спів крізь все,   
   що і дихає, й живе

...і на печі ночі  
   розплющені очі:
   з них радощів світло  
   нікуди не зникло;      
                                              
   і на печі ночі –   
   розплющені очі –
   з них радощів світло –   
   нікуди не зникло –

   нікуди не зникло..,
   нікуди не зникло..,
   нікуди не зникло...

                                                                                        ЦЯ НІЧ У ЦЬОГО ДНЯ ТАКИ ОСТАННЯ!

   ніч
        підклада у піч
   нас
        і весь наш припас
   літ
        ламаний політ
   сліз
        хто у них заліз
   сміх
        над останній гріх
   слів
        бо й нестача дрів
                                                                                    
                                                                                        ПРО НІЧ: І ТО ПРОТИ НОЧІ...

   нЕміч в пОміч марна річ...
   пліч торкнеться пава-ніч...
   зАйде, та затьмарить зір...
   знАйде промінь, з ближніх зір...

...як шарпак, блідесенький
...ліг, мов сніг, легесенький
...не стає й навпОчіпки
...а не гріє й пошепки

   зваба, згуба, з дна рахуба...
   в корок морок, в холод груба...
   десь й гаряче в ночі є...
   й, під танОк, світАнок п'є!!!

  [проти ночі = перед ночью, груба = печка; наголошення для російськозвичних]

                                                                                        ПЕРЕДСВІТАНОК? Романс досвiтнiй, всесвiтнiй...

   чом повітря таке сіре,
   чому тиша на весь світ:
   навіть гави гавлять літ,
   та нема, нічому, міри;

   і не світне, лиш сіріє,
   на усю свою палітру:
   і як свіжі фарби витру;
   і все ж вогко полотніє...

   пий настоянку весни!
   май невиспанії очі!!
   й безпохмільна решта ночі...
   заб’є най пАмороки!!!
                                                                                
                                                                                        СВІТАНКОВЕ

   світає, і душа спускається на обрій...
   чатує і пасе мене, свій досі дикий степ...
   мене, й моїх бажань і вибриків телячих – рій:
   вона що мати, що бджола; а я їй гіркий мед...

   душа мене збира: по крапельці, по атому...
   зо свого квіту і натхнень, їх попелу, чи сліз...
   вона збирає, то не я!  – бо все гублЮ лиш, а тому
   й зістарююсь нікчемно так, – немов для цього ріс...

   світає...  кожен раз – прапервісним тим світлом...
   висповіданням снів, заповіданням дій...
   світає, кожен раз пречисто–чистим світом...
   росою каяття...  та сонцем всіх надій!!!
                                                                                
                                                                                        ЙОГО СВІТЛІСТЬ СВІТЛО!

   побіг світла ручай...
   а не здумай, не пиняй:
   не роби загати
   до своєї хати...

   тече світла ріка...              {ріка – не яка, а чого: світла}
   добрим днем всім натіка...
   полиш чаклувати,
   за таке хапати...

   потік світла потік...
   йому знаю ціну й лік...
   але най всьому стіч...
   бо не прийде зовсім ніч...

                                                                                      Й най вистачає слів на кожні мить, чуття...  життя!
                                                                                      Й нам покажуть, чи...  ще самі побачимо!!  
                                                                                      Й шануймося, та...  Будьмо Гідні БУТИ!!!
                                                                                    

История cоздания стихотворения: