Автор: Юрій Зозуля
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-03-26 13:26:13
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Хоч і кожної миті: Бога ж визнаю у будь-яких Його Іпостасях; й сим вбогим малюночком.
А трапиться читач — порозумівся би з читаним; та Слава Богу і за спробу.
При кожнім слові й Слові Єдинім, — ні дня, ні каїнам, ні юдам: не рідня.
Дух — не птах: й ні крил, ні гнізд!
де лиш Є — на повен зріст!!
шкаралупкам Суті — Вміст!!!
а вже вбогість — злий наріст...
дар, знецінений життям?
згар, допалений ниттям??
з кар, наслужених буттям???
з нас: як жебраєм тут й там...
Образів, Подоб, — ніде!
то до кого Дух Зійде!!
Трійця — й Жде.. й шукать Іде!!!
де ж Моє Творіння, ДЕ...
История cоздания стихотворения:
Как правдиво!!)) |
Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-03-29 06:00:53 |
У меня выступают слезы от
ваших строк. Спасибо! Вы очищает душу!!! |
Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-03-29 05:58:31 |
Віра і нас живе! Бо хочемо миру!!! Молимось і сподіваємось! |
Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-03-29 05:56:07 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |