Автор: Юрій Зозуля
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-07-16 08:50:58
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Дід дідом, слова самоспівні: окіл влаштував поріг, бісу повсякчас по ріг, й; ні дня, ні каїну, ні юді, — не рідня!
Відгуки чи минулого в .ру: не зримі, від одлучених раніш за мене; а не минувші з минулим, усі, — й Будьмо ж!
Адміни ад'міни пекельні: й, попри шал-пал, буть рядкам, міжряддям; ув осанну сану, стану, — життю самому!
...стоїть під лісом дуб старезний:
на розі вітрів та життів;
ця тронна крона величезна —
колиска з перших жолудів...
...у землю вріс колись, і є:
а неба вже і не сягає;
товсте, неграбне* гілля має, —
ним, розчепіреним, вітає...
...свій вік нікому не в догоду:
лиш під нагоду і стає;
але породу й скупу вроду —
до роду щедро віддає...
...суворий лірик і філософ:
думок не менше, аніж літ;
та не веде їм бодай лік, —
все вітер викрада й розносить...
...дуб зашкоруб харизматично:
поважно-важно-незворушньо;
хоч блискавично-поетично палав, —
щораз самітньо й мужньо...
...з марУ, з хмАру, дідунь старезний:
часів на перехресті всіх;
геть лиса крона величезна, —
й пуста ж колисочка утіх...
*) раптом хто надумає вставити літерку "з" — знай, що звідтіля її виймав; "не З граб", а з того-таки дуба...
История cоздания стихотворения:
Яку ще вам "історію"???
Ось, уявно вцілілі поза стіхів.ру відгуки на «Дуб-дiдуган»:
"Мелодійно, щиро, з глибокою думкою та мовною досконалістю.
З повагою Є.В.
Евгения Гитальчук-Вирченко 16.08.2015 13:55 •
Справжня насолода читати Ваші вірші. Щіро дякую. З повагою,В.Савош.
Вова Дедуля 06.07.2015 20:15 •
Спасибо большое!
Очень понравилось!
****
суворий лірик і філософ, думок не менше, аніж літ;
а не веде їм бодай лік, – все вітер викрада, й розносить...
****
С пожеланиями удач,
Игорь Лебедевъ 18.09.2012 14:41 •
Доброго дня, Юрію! Дуже мені сподобалось у Вас під старезним і вічно молодим мудрим дубом! Мені здається, що його міць і сила живе в судинах українців і тих, хто любить Україну, і допомогає нам долати негаразди долі. Я живу в Запоріжжі, на о.Хортиці є молоді дуби, до яких я припадаю, коли буваю там. На жаль, в наш знаменитий історичний дуб вцілила блискавка і тепер він стоїть почорнілий з однією тільки зеленою гілкою, огороджений металевим парканчиком,а поруч - металевий кінь,- туди приїздять туристичні групи. Слава Богу, там уже височіють шеренгою стрункі красені-дуби, його діти! Навіює ця картина глибокі роздуми про долю України та людства. Дякую, Брате, за гостинність! Вибачте за багатослів'я. З щирою повагою
Любовь Берегиня 06.09.2011 11:25 •
Рада Вашій доброзичливій і приємній для мене відповіді. Бажаю Вам доброго настрою межи людьми, душевних зустрічей,Юро! До майбутніх зустрічей на берегах ріки "Стіхіри". З теплом! Ясного сонечка Вам - Не сумуйте!
Любовь Берегиня 06.09.2011 15:03
Прочитала трохи з вашого доробку. Все притаманне моїй душі. А це зачепило надто, на що відгукуюся ось цим:
Бiля дуба
Я знову тут, я знову дома,
До старечого дуба підходжу,
Тут, біля нього зникає втома,
Тут спокій свій і затишок знаходжу.
Та тільки дуб нічого не говорить,
Пригіркло й важко дихає кора,
Дива свої зелене листя творить,
Тріпоче й тихо-тихо обліта.
А як птахи до дуба прилітають,
Вінт ніби веселішає, стає спокійним,
Гілки щасливо так пташок тримають,
Дуб другом їм стає надійним.
Дум щебетання так пташине любить,
Вони сумне і темне відганяють,
Тремтіння сонячне його голубить,
Вони його мелодії улюблені всі знають.
А дуб все чисто знав про мене,
До моїх думок і болей прислухався,
Довірливо шепоче листя щось до мене,
Дуб зцілювати мене собою намагався…
Всіляких доброт та чеснот цього світу вам, Юрію!
З шаною
Ольга Прудиус 15.05.2011 22:24"
А решта, як й була, — дождалася почесного арешта
Это стихотворение написано очень заботливой и сильной мамой, звучит, как молитва, в ярких лучах добра и надежды, а какая энергетика! Спасибо, Людмила! С уважением! |
Рецензия от: Михаэль Шон 2024-03-28 23:31:35 |
Спасибо, Александр! Добру - быть! И мир не за горами... |
Рецензия от: Ирина Венжега 2024-03-28 21:35:44 |
Жила - была однажды, Прекрасная ЛЮБОВЬ. Но предали невежды, И лилась ЕЁ кровь. А дальше, воскресала, У всех кто полюбил. Взамен, ни грош не брала, С НЕЙ в счастье каждый жил! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-28 21:24:32 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |