дякуючи чортам за науку, а Богу за Підтримку, — ні дня, ні каїнам, ні юдам, не рідня

Автор: Юрій Зозуля
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-02-21 13:14:10
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

21-го лютого кожного року

могло би вже тут бути: ачи є?
Міжнародний день рідної мови! А що, кожен-кожен має рідну мову?? То й щодня би!!!

Ще, не самому би встоювати під навалою рєц публіКАНТІВ, запросив пані Анжеліку Рудницьку; одразу й пропоную кілька її слів: "мова пройшла через величезні випробування. Її забороняли, нищили, принижували, зневажали, але вона вижила, вистояла і продовжує усміхатися нам, часто нерозумним дітям, всіма барвами. Вона прощає нам зради, суржик і терпляче чекає нашого прозріння.
Мова вдячна нам за кожне українське слово, написане чи сказане, за кожен вірш, який запав у серце, за кожну прочитану книжку, за кожну пісню, яка звучить з наших уст чи у нашій душі.
Мова – це наша національна ідентичність. Це наша зброя проти російської навали, бо де живе мова, там немає війни. Мова для російських окупантів виявилася страшнішою за зброю.
Говоріть, пишіть, співайте, читайте українською. Захистіть нашу країну мовою!
Мова На Часі! Завжди!"

                                         СЛIВ — ДО НЕБА... СТІЛЬКИ Й ТРЕБА!
Миру в оберіг, за поріг по хижий ріг, — ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня; а смерть й "братерським" окупантам.
                              А чи замальовки святкові — мабуть, буденні?

                            зійшло, хлоп'я,
                            з горбів — в ім'я...

                            лиш час вловив,
                            й геть вибілив...

                            і не тримав:
                            сам — випихав...

                            на шлях між ям,
                            та ям з життям...

                            ще й вслід гукав:
                            щоб — не ставав...

                            й, щодуху, йшов...
                            десь й стріне знов??

                            ~~~~~~~~~~~

                            моїх бажань стара вже вада:
                            їм випада — що набажав!

                            легенький сніг легенько й пада:
                            та зависа, — і так й не впав!!

                            нащось й кудись, довіював:
                            себе, мене, — весь вкупі світ!!!

                            у прірву неба....... — на політ???

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 126

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 2.

Лариса Гараган

Дуже сподобався вислів Рудницької скопіювала собі, розумно сказано.
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47255&poem=303422
А снігу вже досить, і в політ рано.
Дякую, Юрій!

2019-02-21 19:21:20

Юрій Зозуля

вислів А. Р. опинився тут не випадково, а до дня мови;
дякую, Ларисо!
а решта - 2 звичайних буденних малослів*я

2019-02-21 19:42:04

Лариса Гараган

Мій вірш також до цієї дати.

2019-02-21 20:06:38

Юрій Зозуля

не для пєцкі-рєцкі, а пробігтися очима:
https://www.stihi.ru/2017/10/16/2134
?

2019-02-21 20:33:40

Лариса Гараган

Прочитала, відгук написала, але потріні дані, а я не пам'ятаю. Не була там п'ять років.
Нехай ллється мова і землею, й небесами, і полями, і лісами!

2019-02-21 20:40:52

Юрій Зозуля

ото би - їй з нами, нам з нею...

2019-02-21 20:43:56

Лариса Гараган

2019-02-21 20:57:12

Юрій Зозуля

а я "туди" саме тому,
"там" з березня 11-го року

Будьмо!

2019-02-22 17:55:37

Лариса Гараган

Я, мабуть, з 2012, чи раньше, але не активно.

2019-02-22 19:50:28

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений