19 січня - Хрещення Господнє (Йордан)
Лілія Фокс: на рецензію
Основа-Кафедра. Анализ. Обсуждение № 18. Анточь Антон
Сейчас на сайте 2201 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
дякуючи чортам за науку, а Богу за Підтримку, — то вже ні дня, ні каїн, ні юда, не рідня; то в же!

Автор: Юрій Зозуля
Тема: Историческая проза
Опубликовано: 2019-05-23 19:52:20
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

"Мій референдум: мир з Росією лише після перемоги"

Біолог, екс-доброволець "Айдару" Євген Дикий:
На каналі, що належить вбивці Василя Стуса та за сумісництвом кумові Пуйла, обговорюють "референдум про мир з Росією". Нічого дивного, звичайна частина кремлівської гібридної війни проти нас, не вперше, не в останнє.
Але цього разу ідею референдуму про капітуляцію озвучує не аби хто, а новопризначений голова президентської адміністрації. І тому це вже реальна загроза, на яку доводиться реагувати.
Доводиться проінформувати пана голову АП, що референдум щодо миру з Росією та щодо "руского міра в Україні" вже відбувся, і ніхто не дасть переглянути його результати.
Цей референдум розпочався на Груші та Інститутській, коли десятки "радників" із ФСБ РФ сиділи на Володимирській та інструктували Януковича, як краще нас зачистити – з бронетехнікою чи без?
Він продовжився у Одесі, коли російські бойовики з Придністров’я стріляли по беззбройних українцях, у Слов’янську та Горлівці, коли окупанти скидали в річку українців з розпоротими животами та розстрілювали за почуту на вулиці українську мову.
Він тривав все літо 14-го, в кожному селі та містечку, яке ми визволяли від окупантів, кожного разу сплачуючи життями побратимів, і коли з боями відступали назад під натиском регулярної армії РФ, ще дорожче сплачуючи за кожну годину, на яку ми затримали наступ ворожої навали.
Цей референдум проходив під Іловайськом, у тому самому "коридорі", в який російські генерали заманили українських добровольців (по ходу привіт обом генштабістам, і відставленому, і новопризначеному), і де влаштували криваву розправу над "украми".
На цьому референдумі віддали свої голоси наші полонені – ті, яким кадирівці відрізали руки за татуйований герб нашої країни, ті, кого проганяли строєм у Донецьку перед натовпом розлюченого кацапського бидла, та ті, кого досі катують у застінках "молодих республік" під керівництвом московських "інструкторів".
На ньому голосували "кіборги" ДАП, яким першими довелося відчути на собі, чого варті Мінські угоди і як Росія збирається їх виконувати. Далі право голосу перебрали захисники Дебальцевого, чиїми смертями РФ вибивала з України ще більш невигідні нам умови "перемир’я".
Страшну ціну за право голосу на цьому нашому референдумі заплатили і п’ятеро хлопців, яких сьогодні на жаль майже не згадують – доброволець, який свідомо прирік себе на пожиттєву в’язницю, та четверо вбитих ним нацгвардійців. Саме ці п’ять життів стали ціною "прозріння" Ради, яка збагнула неможливість голосування за "автономію" ДЛНР".
Так що наш референдум триває вже п’ять років, і дався нам дуже недешево. В ньому взяли участь ті, хто був змушений втекти з окупованих теренів під загрозою розправи за "українство", і з нуля починати життя. Ті, хто покинув свій дім, родину, працю та пішли на фронт на зустріч російським танкам. Ті, хто під "градами" закопувались в кожний метр української землі, то перегрітої серпневим сонцем, то промерзлої до ломоти у суглобах. Хто з боями виходив з оточень, виносив на руках поранених побратимів, та зціпивши зуби проводжав своїх "двохсотих". Ті, хто кожного ранку змушений довго збиратись, щоб вийти з дому, бо спершу доводиться прилаштувати до тіла протези. Ті, хто з останніх грошей купляв нам все, від чобіт та камуфляжу до згущівки й консервів. Ті, хто чекав нас, хто пережив невідомість та відсутність зв’язку, зі страхом та надією відкривав стрічки новин з фронту. І ті, хто так і не дочекався повернення рідних та коханих.
Результати нашого референдуму переконливі та недвозначні: мир з Росією лише після перемоги, звільнення Криму та Донбасу, та сплати репарацій за все та за всіх.
Так, весь цей час поруч з нами жили інші люди. Вони не пішли воювати ("хай син Порошенка воює"), не витрачали сил на волонтерську працю ("хай то робить Міноборони, ми податки платимо"), не пожертвували фронтові ні копійки ("в країні зубожіння, та й все одно то вкрадуть"). І саме ці люди "втомилися від війни" - втомилися бачити її в телевізорі. Війна в телевізорі псувала їм настрій, заважала насолоджуватись гегами улюбленого "кварталу". Цих людей значно більше ніж нас. І тепер їх планують покликати на "референдум". Референдум про капітуляцію, який перекреслить все те, що вдалось здобути та утримати нашою кров’ю.
Але так не буде. Наш референдум вже відбувся, і ми готові захистити його результати. Охлократія мусить мати межу, і ми готові цю межу окреслити. Так само, як окреслювали крижаними барикадами територію свободи Майдану, та вогняними лініями відокремлювали Грушу від беркутні та тітушок. Так само, як ми в 14-му окреслили лінію, за яку далі не пройшли російські танки, і яка тримається вже майже п’ять років. Червону лінію, перейти яку ми не дамо нікому та ніколи. Принаймні допоки живі.

История cоздания стихотворения:

наша спільна Історія

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 121

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 2.
Всё верно, Юрий! Подписываюсь под каждым вашим словом. Мир с Россией - только после того, как она уберётся с наших земель!
2019-05-24 16:59:12
СпасиБог и Вас, Людмила!
Когда-то встречал инфу, как обходились в западных секторах с "нипричёмными" гражданскими немцами: и не разово... вот и "братья" ведь все ни при чём и за мир...
ну, добра Вам!
2019-05-24 17:09:30
Юрію! Дякую за достойну відповідь на проголошені головою президентської адміністрації плони по організації референдуму про замирення з Росією.
Замирення може бути тільки після нашої перемоги над ворогом!!! Лідія.
2019-05-24 10:54:46
дякую, Лідіє!
це Вам гукнути не мене, а Євгена Дикого, котрого запросив на зустріч з Вами (маю таку течку, й не пусту).
Будьмо й перемагаймо, слава Україні!

2019-05-24 16:53:33
дякую, Лідіє!
це Вам гукнути не мене, а Євгена Дикого, котрого запросив на зустріч з Вами (маю таку течку, й не пусту).
Будьмо й перемагаймо, слава Україні!

2019-05-24 16:53:48
дякую, Лідіє!
це Вам гукнути не мене, а Євгена Дикого, котрого запросив на зустріч з Вами (маю таку течку, й не пусту).
Будьмо й перемагаймо, слава Україні!

2019-05-24 16:53:52
Ви обоє - патріоти!
2019-05-24 22:58:03

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Когда уже она придёт? ни зимы, ни весны...
Рецензия от: Лариса Гараган
2020-01-20 00:00:18
Зачем мне стеклянный шарик?
Подайте хотя бы сухарик.
Рецензия от: Аразова Марина
2020-01-19 23:59:02
Цілунок є, а каву вже не п'ю.
Під чай веду я бесіду свою.
Рецензия от: Лариса Гараган
2020-01-19 23:58:49
На форуме обсуждают
У Вінниці одна із тролейбусних зупинок названа іменем Зої Ткаченко. Хто ця жінка? І що вона такого зробила для міста?.. Ми знайшли історію, пов’язану (...)
Рецензия от: Зрадонька
2020-01-19 21:36:37
Після ухвалення напередодні Верховною Радою України з порушенням установленої процедури законів, направлених на звуження конституційних прав і свобод (...)
Рецензия от: Зрадонька
2020-01-19 21:35:59
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.