Автор: Юрій Зозуля
Тема:Экспромты
Опубликовано: 2019-08-13 14:53:03
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

По всему, нечто антенное

[Некий атом копиздатом с тихи.ру, раздела-обула "афоризмы"; определённо в палату/папку №6]

Ша-ша-ша, то душа...

О душе вапше не в лапше: и касательно неизвестного поныне Творца, не суть важно в какой ипостаси.

Ну, и сожалея, что "душа за^гад^очна" загаженна сообща с тем гадом, и ужЕ оно совсем иное для иного.

А це, хай дуже приблизно, довоєнне; ще до-братсько-окупантське:

душа є крихта Божа,
дитинка, з Батьком схожа;
усім: теплом, диханням,
найліпшим сподіванням...

вона наставниця в мені...
як добре, що такі й ніч, й дні!
і кожна мить бринить з жнивА!!
й пісень співа, і не в дивА!!!

моя спільна з небом...
моя спільна з Богом...
мо, і спільна з вами...
оця пташечка душа...

Ось тут всім терен і межа, бо: ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня; най нЕчисті й поріг по ріг, а нам ув оберіг!

И, действительно, вовсе не
аф
ор
из
мы;
но и не призыв глагольной формы: души прекрасные порывы, пусть и не порываются?

История cоздания стихотворения: