Автор: Юрій Зозуля
Тема:Экспромты
Опубликовано: 2019-11-13 21:49:00
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Й пекло збекло, змекло

сморід з дір: сортір, сортір

не з вір звір: а війна ж — "за мір"

сам собi: і сан, й санстан, Ватастан спiва осан

ихнигденету идут по свету, тьмы их разносят тьму

ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня: і братерським окупантам там

расширив ширь, нагладив гладь, — лишь бездорожье; умных не видать

в поле гости, в кости: что в победу, что в беду, — в чернозём да в лебеду

ввести в заблуждение — это точно то же, но в заблуждение

висне голос над землею...
з небом ближчає та з нею...
на той голос так і йти...
куди він, туди і ти...

не виходить — не жорстоко...
всім, й сліпим, — за око око...
й совість, людяність, — в горнила...
й розм'ягчить: й щоб доля — била...

світ не пекло, кузня Божа...
має ж буть Людина, й гожа...
так би жити та й вмирати...
там вже й вічність... — доживати

История cоздания стихотворения: