Автор: Ирина Островецкая
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2024-02-03 19:13:37
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ЗАМЕТІЛЬ

Такої замеілі, такої заметілі
Вже й не пам’ятають ці місця,
А сніг не знав і падав, а сніг не знав і падав,
І даль була щаслива, мов наречена та…

Приспів:
Сніг кружляє, юрмиться, літає,
Завірюхою мете,
Замітає Зима, замітає
Все, що сталось до тебе...

На цей, що випав, білий, на білий і примхливий
На цей пухнастий, невагомий сніг
Лягає самий перший, лягає несміливий,
Той дуже несміливий, на твій так схожий слід…

Засяють дальні далі, засяють білі далі
У променях ранкової зорі,
Я вірю, незабаром, я вірю, незабаром
До мене домандрують сюди твої сліди…

Зустрінемось раптово, зійдемося на віки,
А заметіль нехай собі мете…
Не втомлюсь цілувати твої вуста й повіки,
Для мене ти – єдина, і це – понад усе!..

История cоздания стихотворения: