Нет статуса

Автор: Леон Вархоляк
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2016-02-18 12:20:43
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Горня недопитої кави

Українка сидить
О спекотній порі
Де кав’ярні старі
Прохолодою годять,
А навколо шумить
Стоголосся вітрів
І гудуть димарі
Про події на Cході.

Біля неї синок
Гомонить, не вгава
І горня повіва
Ароматами зерен,
Та вітрів голосок
Тихо шепче слова,
Що чиясь голова
Похилилась на дерен.

Що уранці вогонь
З-під Росії вели
Як полями пливли
Затуманені ріки.
І у ту оболонь
Геть усі полягли,
Що у взводі були
Із її чоловіком.

Що із них ні один
Не поверне домів
З почорнілих ланів
Де нежаті покоси…
Та не журиться син
Бо не все зрозумів
Із розбурханих слів
Вітерців стоголосих.

Як йому розказать,
Що зосталась сама,
Що довкола – зима
А не літо ласкаве?..
Та вітри відлетять:
Їм байду́же, дарма́,
Що застигло горня
Недопитої кави.

© Леонід Вархоляк, 2014 р.

История cоздания стихотворения:

1

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 778

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 6.

Вулпекула

Когда читаю такие пронзительный вещи, всегда вспоминаю Гоголевское: «Они не смываются, они не смываются, они никогда не смоются, эти синие пятна от железных когтей»...
Только вместо шеи белой - память украинская. И никогда из памяти этой не смоются синие пятна от рашистских лап .
Спасибо Вам.

2016-03-07 15:07:56

Леон Вархоляк

Спасибо за отзыв, Вулпекула ваше сравнение как нельзя лучше отражает "психологический срез" нашей действительности... надеюсь, эти "следы" в национальном масштабе послужат не только трагическим напоминанием, но и предостережением от ошибок в будущем... особенно от ошибок порожденных наивной верой в "братские чувства" соседей.

2016-10-11 10:10:59

Наталия Самборская

Дуже глибокий, проникливий, чуттєвий і трагічний вірш. Викликає сльози. Думаю, що все-таки прийде розплата для тих , хто розв'язав цю страшну війну і для тих, хто не зумів
її зупинити. Діти виростуть і про все всім нагадають. Дякую за вірш. Читали з чоловіком
разом.

Оценки по стихотворению:
Ритм: 5
Размер: 5
Рифма: 5
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5

2016-02-27 16:23:44

Леон Вархоляк

На жаль, нині дійсно важкі і трагічні часи, але пригадую слова з Бібліїї "Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне. (Галатів 6:7)". Згідний з вами - війна, розвязана Росією не мине для неї просто так.

2016-02-27 20:19:20

Валентина Леушина

Настільки проникає в душу, Ваше творіння, що неможливо відірватися, дякую щиро за Вашу невтомну і дуже важливу працю!

Оценки по стихотворению:
Ритм: 0
Размер: 0
Рифма: 4
Метафоричность и целостность образов: 0
Эмоциональное воздействие: 0
Глубина мысли и точность логики: 0

2016-02-22 14:53:13

Леон Вархоляк

Дякую вам за позитивний відгук! Приємно, що мій вірш торкнувся вашого серця. Але судячи з ваших оцінок - виходить, що вірш вам не сподобався?

2016-02-22 15:23:10

Валентина Леушина

2016-02-22 17:17:34

Валентина Леушина

Я взагалі оцінок не ставила, не розумію чому вони вийшли на табло.

2016-02-22 17:18:59

Леон Вархоляк

Я так і подумав, що то якийсь глюк на сайті буває ))

2016-02-22 21:20:02

Вадим Барченко

Чудовий вірш! Хоч і сповнений відчаю.... Але ним зараз сповнені ми всі, виключень немає...
На жаль, занадто багато таких малюків залишилось без батька... Ця втрата - найважче, що може бути в житті... Будемо сподіватись, що їхня жертва не буде марною...
Дякую Вам за Вашу роботу, Леоне!

2016-02-22 14:46:50

Леон Вархоляк

Дякую за щирий відгук!

2016-02-22 23:14:08

АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"

Прекрасний, глибокий вірш. Через "локальний" епізод віє вітер історії і трагедії народу і кожної окремої людини.

2016-02-22 14:39:05

Леон Вархоляк

Дякую! Так воно і є...

2016-02-22 23:15:52

Тетяна Лавинюкова

2016-02-22 23:19:35

Осычанка

Читаєш, і відчуваєш, гіркість тієї філіжанки кави, що п"є молода вдова і мати...А дитині ще уготована та гіркість, коли хлопча підросте... Мені знайомі ці відчуття. Мій батько загинув, коли мені було три роки і п"ять днів. Я ще довго очима шукала батька, і все життя держу в пам"яті кілька лагідних епізодів з ним. Я пишу так багато, тому що для хлопчика це ще більша втрата, аніж для дівчинки - втрата батька. Отож нехай не надіються наші "сусідоньки" з Росіі, що прощення буде. НІ - НЕ БУДЕ. Воно - непрощення - буде рости з тим осиротілим хлопчиком.

2016-02-22 14:18:24

Леон Вархоляк

Співчуваю вам... Багато подібних трагедій намножила Росія, у тому числі й у Львові. На жаль, вина за це лежить не лише на російських "фюрерах", яким точно немає прощення, але й на мільйонах рядових росіян, які свідомо чи несвідомо піддавшись путінській пропаганді стали опорою кривавого режиму. За моїми спостереженнями (я маю родичів у Росії і часто їздив туди до подій Майдану) більшість росіян з подачі Кисельова, Задорнова, Дугіна і їм подібних вважає не лише українців, але й усі інші нації "недолюдьми", один-в-один як німці за часу Гітлера. На мою думку, вони не оговтаються доти, доки самі не переживуть подібних трагедій в глобальному масштабі. Так само, як свого часу німці...
Но знаю, случится расплата
Как было во все времена:
Как немцы в году́ сорок пятом
Россия получит сполна.
А прощення зможуть отримати хіба що іхні нашадки, не причетні до цих кривавих звірств.

2016-02-22 23:12:50

Осычанка

Будемо сподіватись, що нащадки нинішнього мороку російського зрозуміють весь трагізм і провину) Але дорога та ще не пройдена.

2016-02-22 23:20:53

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений