Автор: Леон Вархоляк
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2016-02-18 12:30:46
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Коли молотом смерті
Товкла Україну війна
І брехливі пісні
Затягли депутати мордасті,
На небеснім мольберті
Світанки писала вона
Та похмурії дні
Напувала горнятами щастя.
Десь воя́ки дебелі
Тримали напружений бій,
І журився народ
Позираючи лячно на ціни,
А вона акварелі
Зроси́ла краплинами мрій
Щоб стежини пригод
Малювати, стираючи стіни,
Щоб котилося море
Підлогу змиваючи геть,
Щоб засніжені гори
Зростали довкола кімнати...
І вона у простори
Летіла шукати сюжет,
У світи неозорі
Летіла натхнення шукати,
Де здається минає
Ота божевільна війна
Бо симфонія грає
І йде акварельная злива.
У небеснім розмаї,
Де всесвіт малює вона:
Там, де серце кохає,
Допоки кохати можливо.
© Леонід Вархоляк, 2015 р.
История cоздания стихотворения:
Присвячується моїй дружині.
Дуже цікаво вийшло.
Безліч питань, і у
кожного своя відповідь.
Може- не розгнуздати? Важке слово для звучання, але по смислу, то мабуть воно? Якщо я там зрозуміла. Можу помилятися. |
Рецензия от: Леся Леся 2024-03-28 11:25:09 |
Поэты точно
экстрималы, На людях ходят без штанов. За отзывы, дают хоть балы, Но к оплеухе будь готов! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-28 11:19:37 |
Так, швидко летять
роки... Дякую, Світлано, за щемливі спогади! |
Рецензия от: Леся Леся 2024-03-28 11:19:12 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |