Автор: Леон Вархоляк
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-02-23 23:11:30
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Повстанський ліс

Повстанський ліс
Із рідної землиці
Відвіку ріс
На пагорбах оцих,
Повстанський ліс
Пророщений із криці,
Де повно скрізь
Доріжок бойових.

Пройшли літа:
Боїв криваві ро́ки
І хоч не та
Епоха, що була́,
Він розгорта
Гілля своє високе,
Він пам’ята
Борню добра і зла.

Що все трива:
З початку ро́ків сивих
Вона – жива
Луна її бринить,
А ми – трава
На Бога вічній ниві
Що у жнива
Збереться, чи згорить.

І кличе нас
Величний гомін лісу
У но́вий час
У час нови́х повстань,
Щоб здерти враз
Брехні і зла завісу
На свій Парнас
Піднявшись без вагань:

Черпати мир
Із крон його криниці
Лишивши вир
Безрадісних турбот.
Немов до зір
Скоріше блискавиці
Дорогу мір
До праведних висот.

Повстань хутчій
З байдужості народу
Рушай у бій
Супроти зла химер
Та правду сій:
Здобудь душі свободу
Каскадом дій
Стрімких як машинґве́р!

Зміни себе
І будеш мати силу
Змінити все
Несу́чи світло скрізь.
Тож хай несе
Тебе на правди крилах
У вир небес
Пона́д повстанський ліс.

© Леонід Вархоляк, 2013 р.

История cоздания стихотворения:

Вірш присвячений одному з товаришів зі Східної України, який приїхавши до мене в гості був дуже вражений красою і
таємничістю лісів Львівської області.