Автор: Леон Вархоляк
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2016-02-24 00:07:00
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

На рубежі

У спільний рушивши похід
Ми п’яту гору підкорили,
Стежка́ми радощів і бід
Ходили сповненії сили,
Під неба вічного покров
Прямуєм парою міцною,
Та тільки щирая любов
Не здобувається без бою,
Бо в неї повно ворогів
Із часу втраченого раю:
У вирі збурених часів
Їх битва за́всіди палає.
І нас – лякає вороння́,
Кусають заздріснії змії,
Вовки чатують навмання
Де щастя бажане зоріє...
Щоб нам не згинути тепер
Не чути реквієму дзвони:
Давай візьме́мо машингве́р,
Давай зарядимо патрони!
Давай відкриємо вогонь:
Прорве́мо лютую  навалу,
Щоб наш сімейний бастіон
Не дати світу на поталу.
Відкинем  біди  навісні,
Рідні фальшивої старання:
Нехай  трасуючі  вогні
Запалять но́вії світання!
І хай над го́рами бринить
Відлуння праведного бою:
За кожну радісную мить,
За щастя тішитись тобою,
За блиск омріяних зірок,
За  миру ба́жаную днину,
За кожен вистражданий крок,
За кожну но́вую вершину
Бо доки спільно, заодно
Боро́ним  ріднії  пенати
Міцніше фо́ртів Мажино́
Сім’я залишиться стояти.
Допоки лента не вгава
Даю́чи  свіжії  патрони:
Кохання наше протрива
І згинуть капосні ворони,
Пропа́дуть підлії вужі,
Вовки втечуть із переляку:
Врятуєм  наші  рубежі
І може – пі́демо в атаку!
На  шпилі  но́ві,  осяйні
Проб’єм омріяну дорогу.
Не знаю, бу́де це, чи ні,
Та я бажаю перемогу.

© Леонід Вархоляк, 2015 р.

История cоздания стихотворения:

Вірш присвячується дружині до п’ятої річниці кохання.