Автор: Леон Вархоляк
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-10-11 13:01:16
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Стою на крає́чку безодні:
На сірому ве́леті Шпиць*
Де з неба потоки холодні
Хмаринки женуть доліли́ць,
Там вітром порізані шрами
На тілі зелених вершин
Пригадують ство́рення драму
Вже ти́сячі й ти́сячі днин.
Хребтами стовпи прикордонні
Пункти́ри виводять свої:
Щолі́та стремля́ть на осо́нні
Неначе камі́нні буї́.
За ними – віки старовинні,
Між них – сьогоде́ння брини́ть,
А гори – незмінні понині,
Бо їм і століття – як мить.
Мов божої слави оселя
Незру́шно стоять у віках...
Я міцно тримаюсь за скелю,
А серце – ширя́є мов птах.
© Леонід Вархоляк, 2016 р.
История cоздания стихотворения:
* Шпи́ці – одна з вершин гірського масиву Чорногора (Українські Карпати)
В последней строке, вероятно, случайно не хватает парочки букв - "случившемуСЯ". |
Рецензия от: Владимир Роберта 2024-03-28 20:20:20 |
Я присоединяюсь к вашим рецензорам. Стих - герой нашего времени, четко, по сути, хорошая лирика. Ещё особое почтение вам, как человеку. Чернобыль помнят все. |
Рецензия от: Азинелло 2024-03-28 20:15:41 |
Мені сподобалось,дякую) |
Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-03-28 20:11:09 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |