Автор: Леон Вархоляк
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2022-03-16 11:59:23
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Шок-контент

Не жалі́йтесь мені́
На «страхі́ття війни́»:
Що оста́нки русні́
Демонстру́ють нови́ни.
Наче сонний спуде́й
Я дивлю́ся на них
Та не бачу людей –
Лиш оги́дливі тіні.

Хоч можливо це гріх,
Але думку ловлю́,
Що побільше б таких
Повідомлень довко́ла,
Що на вра́же м’ясце́
Я диви́тись люблю́,
Адже до́бриво це
Для вкраїнського по́ля.

Після цього я їм,
Після цього я сплю:
З апетитом мої́м
І зі сна́ми – в поря́дку.
За російських уби́вць
Я у Бога молю́ –
Щоб вони доліли́ць
Поляга́ли у гря́дки,

Щоб зроста́ла із них
Кропива́ і пирі́й,
Щоб лежа́ли вони
Як німа́ осторо́га:
«Навісні́ москалі́
По Вкраїні усі́й
О́крім ям у землі́
Не здобу́дуть нічо́го!»

Це не люди давно́:
Це – ожи́ла війна,
Що кроку́є ізно́в
По лана́х України,
Це – на рідних мої́х
Кинув тінь Сатана
Але «па́лять» її
Осяйні́ Джавелі́ни.

Тож од пра́ху русні́
Не відво́джу очей:
Вороги́ – перегні́й
Аби соняхи квітли.
Я давно вже у них
Не вбача́ю людей –
Це лиш тіні війни́
Що поги́нуть у світлі.

© Леонід Вархоляк, 2022 р.

История cоздания стихотворения:

Поетична відповідь «вразливим» знайомим, що жаліються на «засилля шок-контенту»