Автор: Константин Товарищев
Тема:Песни
Опубликовано: 2019-03-09 18:13:43
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Галицька Голгофа

Десь далеко гроза починалась,
Чорні хмари по небу плили.
Ми з рідною землею прощались,
Німці нас на чужину вели.

Ну а верхи синіли вдалі,
Їм до горя людського байдуже.
Лем, ми рідної вже не побачим землі
Лем, ми вже не повернемось, друже.

Вже не плачуть старенькі мої,
Бо сльозами не вернуть вже сина,
Бо сльозами рідної землі
Переповнені Прут та Тисина.

Ну а верхи синіють вдалі,
Їм до горя людського байдуже.
Лем, ми рідної вже не побачим землі
Лем, ми вже не повернемось, друже.

Тій безжальній сталевій рукою
Були вбиті  мій брате  та я,
Щоб ті синії верхи ніколи
Не почули вже руське ім’я.

Ну а верхи синіють вдалі,
Їм до горя людського байдуже.
Лем, ми рідної вже не побачим землі
Лем, ми вже не повернемось, друже.

В Талергофі, на Галицькій Голгофі
Розпинали Русинський народ.
Де ж є очі твої, Саваофе?
Чому винен тобі був мій род?

История cоздания стихотворения: