Автор: Олег Купрієнко
Тема:Религиозные стихи
Опубликовано: 2016-02-27 19:44:26
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Єрусалим наповнений зірок

Єрусалим наповнений зірок,
Нічнеє небо, день таки позаду.
І Рим далекий
Робить свій ковток,
Піттакує диявольську браваду.

Оту шо в місті Храму
І Давида,
Замислила юдейська Немезида.

Розбігся натовп,
Бісер поміж фем,
Розсипалась моральная картина.
Жила собі нормальная родина,
Та пихнула біснуючим вогнем.

Було під сонцем,
Бачили усе.
Надію, віру, йшли за тим пророком,
Що Скинію наповнить і спасе,
Захованим лукавством і пороком,
Бо з тих часів,
В сьогодні, знов і знов,
Не входила до Храму лиш любов.

Далека імператорська рука,
Самого в гріх розсипала з картини.
Служивий жрець, філософ чи равини,
Любові не породжує причини,
Бо з кесарем в жорстокості блука.

Прадавній лиш диявол їх отець,
Досліджує гуманність тих сердець.

Ніч темна, кам'янисті кольори,
Тут місто прохолодой огорнули,
Розбіглись зустрічати вечори
І ранки, люди, злили, обманули.

Коли пролилось в очі їхні світло,
Сліпий народ побачив лише житло,
Своє, в якому кесар та їх жрець,
В сараї зачинив як тих овець.
То що в серцях одурених розквітло?

Який народний праведний канон,
Такий їх вождь, учитель і наставник,
Пастух, парламентер і їх закон.
Цілунок подарує лише зрадник!

Закрите в їхніх житлах те вікно,

Свобода волі і любові жест,
В дірявий кубок лите те вино,
Відправлено не в серце а на хрест.

Було це люди справді так давно...
Та кожному за вчинками дано.

История cоздания стихотворения:

16.12.2015р.