#poetsleep #поезіяОК

Автор: Олег Купрієнко
Тема:Религиозные стихи
Опубликовано: 2016-04-12 20:25:56
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Подорож у Дамаск

Каміння встелене імлою,
Жаркая кривить пелена,
На горизонті, за спиною,
Міраж спекотний вирина.
Що вік дарами освятивши,
Пустелю спраглу й золоту,
Подарував тілесне вкривши,
Духовну знищивши мету -
Людей, що пили наче ту,
Всю воду, не хрестивши рани.
Стежа потоптана за нами,
Світ нам окидував виляск,
Манив, погрожував дарами...
Попереду виднів Дамаск.

Шукаєм Господа і друга,
Поміж каміння і піску,
Дорогу стислу і вузьку...
Тісною брамою та смуга,
Якою сприймемо близьку
І рідну радість, що наповнить,
Наллє, втамує. Сталь гострУ,
Клітина духу не накормить.
Шукаєм брата і сестру.

Обіля брами, серед сміху,
Поміж балакань, гельготінь,
Розмов і сліз, медлінь і спіху,
Я бачив падаючу тінь.
І там у ній було обличча,
Як справжній прояв, наче звук,
Струни що стелиться до рук,
(Її ти бачиш, та величчя,
Лише у мозку чуєш стук.)
Вона проста та сенс глибинний...
І тая тінь як прояв чинний,
Лице говІркої юрби,
І мовчазної... Як раби.

Нас місто холодно стрічає,
Хоч піт не змиє а здере,
Як нашу місію пізнає...
Дамаск, воскресне чи помре?!
Пустелю лишено під слідом,
Ідемо повз ряди мінял:
Метал на їжу, владу світом -
На сатанинський диво-бал.
В обличчі тіні цей накал,
Юрба лишає своїм видом.

Дають-отримують-крадуть.
Думки їх тлінні та мілкі,
У сяйві золота такі...
І жиру тіла... Продають.

У тіні посмішка: "ви наші,
Відчуйте, смокче в твоїй чаші,
Десь по середині нутра..."
Та ця історія стара,
Господь Учитель нам прорік,
Що спокусить та згине вік.
Ця тінь від натовпу мара.

Дійшовши до міських воріт,
Ми зріли спрагло: ось дитина,
Стояла з цЕберком води,
І винограду ще корзина,
За просто так... Аби спасти.
Аби від спеки, чиїх літ,
Не зупинила та година.
І ми підходили туди,
І зникла тінь і жАркий світ.
І став я радо на коліна,
Припав до кухля... Хлопчик цей,
Поглянув в глибину очей,
Моїх і мОїх (поряд) братть.
Хотів я вдячно привітать,
Подякувать за щедру щирість,
Дитячу праведність і милість.

Але юнак (малий) громаду,
Окинув поглядом, сміхнувсь.
Я ж на братерство обернувсь...
Й почув: "частуйся Кифо, саду
Тут вистачає і води...
Усім достатньо, та сюди,
Приходять мало дарувати,
Те що даровано віддати...
Ти пам'ятай мою пораду-
Як силять милю, дві іди"...

Я здивувався та сліди,
Побачив хлопця, на останок
І жаркий день став як світанок...
Заклякли щиро ми позаду,
Дамаск контрастно так вітав...

Між тІней душі рятував,
Поміж людей, хлопча давав -
Води і ягід винограду.

История cоздания стихотворения:

27.12.2015р.

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 506

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 5.

Андрей Писной

Нас місто холодно стрічає,
Хоч піт не змиє а здере,
Як нашу місію пізнає...
Дамаск, воскресне чи помре?!
***
ДУЖЭ ГАРНО! ДЯКУЮ ЗА НАСОЛОДУ.

2016-05-05 10:13:51

Олег Купрієнко

2016-05-06 16:09:00

Игорь Мунтян

Исполнение божественной темы - отлично!

Оценки по стихотворению:
Ритм: 5
Размер: 5
Рифма: 5
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5

2016-05-05 10:08:04

Олег Купрієнко

Дякую дуже за оцінку! Зі Святами)

2016-05-05 10:09:31

Цвелих Володимир

Це дуже зворушливо і глибоко. Мені подобається Ваша мова і те, як Ви доречно жонглюєте наголосами. Я тут наслухався, що все повинно бути ідеальним з точки зору мови, закінчень, наголосів, але я не можу це сприйняти і питаю в себе , чи я собі дозволяю це, тому що мені "побарабану" правила, чи це тому, що я не можу ідеально писати враховуючи всі правила? Я майже не дивлюсь на пунктуацію, бо мені це не цікаво. Мене або захвачує твір, або ні, він або глибокий, або - "такє". Так ось, Ви пишете глибокі твори. Цей твір захвачує...Немає вище цілі, ніж служіння людям... Дякую Вам за цікавий стиль поезії і проникливу глибину...А для мене Ви відкрили можливість грати наголосами. Я ще так не робив...

2016-04-19 15:00:00

Олег Купрієнко

Дуже вдячний Вам за думку. Погоджуюсь на всі сто. Нудні люди що колупаються не в сенсах а в комах. Поезія має давати думку а думка має викликати світ на бій. Тоді це цікаво. Сподіваюсь що прочитане буде надихати Вас на видатні твори.

2016-04-19 15:08:20

Цвелих Володимир

Дякую Вам за побажання. Ви робите свою справу і мені зрозуміло, що для Вас головне зміст і суть, а все інше декорації навколо цього. Але ж якщо і про декорації говорити, то Ваша мова багата, я хочу теж так вміти лавірувати українською мовою. Ви мелодійні і тому Ваш стиль написання ,- він тільки посилює написане. А полемізувати інколи треба, а інколи категорично ні... Думаю, що Ви відчуваєте, коли потрібно перше, а коли друге. Мені було би цікаво, що саме Вас надихає писати той чи інший твір? Я це пишу в історії написання твору. Можливо, деякі нападки і питання знімалися би самі...а, можливо, навпаки - це створює ауру інтриги і провокує на діалоги Ваших читачів...Натхнення Вам.

2016-04-19 15:27:33

Олег Купрієнко

Дякую. Ну от прикладом оцей вірш надихнув написати один апокриф. Я вже не пам'ятаю як він звався, Апокаліпсис Петра здається... Корочше там суть була в тому шо Петро дійшов до якогось міста, уже після подій описаних в Євангелії, і там зустрів хлопця а згодом зрозумів що то Ісус. Тільки в іншому образі. Мені цей сюжет здався дуже символічним і достойним уваги, тому за декілька років визрів цей вірш. Взагалі як правило то приходить натхнення не зрозуміло звідки)) Само собою. Буває з цього щось виходить а буває ні. Ще от був вірш Газ Єрусалиму. На нього надихнув вірш Кіплінга:
Сад Гефсиманским звался там,
Где шли полки не раз.
Французы подходили к нам
Чтоб посмотреть на нас.
Мы шли (чего глазеть на нас?)
Иль делали привал.
И каждый свой противогаз
За садом доставал.

Сад Гефсиманским звался там,
Хозяйки сладок глас.
Молюсь, не вняв ее устам:
"Да минет чаша нас!".
В траве солдаты разлеглись
Насколько хватит глаз.
А дух мой требовал: "Молись!
Да минет чаша нас!"

Не минула та чаша нас.
Испил до дна солдат.
Мы шли хлебнуть германский газ
За Гефсиманский сад.

2016-04-19 17:50:21

Цвелих Володимир

Російською теж класно, глибоко і легко написано. Натхнення Вам.

2016-04-19 20:01:37

Олег Купрієнко

Я десь в українському перекладі стрічав)

2016-04-19 21:06:47

Валентина Леушина

Чудовий твір, написано цікаво, сподобалось! От тільки в слові обличчя, Ви написали обличча, чи то навмисно?

2016-04-12 21:44:57

Олег Купрієнко

дякую за правлення! виправимо)

2016-04-13 18:29:51

Владимир Никто

Понравилося, Олег, Ваш основательный глубокий экскурс в точку пересечения!.. Размышления глубочайшие. Мальчик этот - находка, просто. Вспомнился и Экзюпери, и описание встречи с Мальчиком, потрясшим Е. Рерих. Впечатлило Ваше творение.

2016-04-12 21:26:59

Владимир Никто

И, конечно, слова Христа "не будете как дети..."

2016-04-12 21:28:07

Олег Купрієнко

Велике дякую. Тема взагалі глибока, можна досліджувати і досліджувати

2016-04-13 18:31:20

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений