Автор: Олег Купрієнко
Тема:Исторические стихи
Опубликовано: 2019-01-30 11:54:08
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Зійшла юрба,
повз вулиці сюди...
Тим яблукам очей віддати дань!
Сокира ката мала свою грань,
що відділяла попіл від води.
У всій поставі веденого зросту,
до пня,
що залило вином кишки,
вели,
летіли в небі ще пташки,
до дерев'яного,
з осики мо, помосту.
Хотілось пити,
сухість била крок,
у коридорі лицарів з хрестами.
Тонзури,
ряси,
кри́хкими вустами,
мовчав
і слухав дійство Лангедок84.
Цей день - остання фреска,
(на межі)
підпаленого,
змученого храму.
І прихожани риють мовчки яму,
собі,
оті пристанища чужі.
У чорному плащі
чекав косар,
і світ цей так прощався,
десь у шлунку.
Схилив на древо тіло,
в поцілунку,
і попіл свій водою змив катар.
Олег Купрієнко (с) 08.09.2016р
зі збірки "Ренесанс"
ISBN 978-617-7590-38-4
История cоздания стихотворения:
Дякую, Лесю! Бог бачить і знає всі наші погані вчинки. А нам треба з великою обережністю та увагою ставитись один до одного! Тоді і наша душа залишиться чистою! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 15:47:50 |
Людо, привіт. Як ви? У мене добра звістка, чомусь дуже захотів поділитись з вами. Мене надрукували у Вінницькому Краю.) |
Рецензия от: Олег Крушельницький 2024-03-28 15:46:30 |
воно? |
Рецензия от: Серж Песецкий 2024-03-28 15:42:50 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |