Автор: Валентина Спицкая Голубниченко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-03-03 11:39:54
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
– А хто це у нас тут такий гарне-е-есенький?! – у кухню заглянув Петро.
Дружина подивилася на нього здивовано:
– Антоша до клубу пішов, на гурток… Хіба ти забув?..
– Не забув!.. А-а! – Петро розчаровано махнув рукою. – Зіпсувала все.
– Що зіпсувала? – Катерина кинула погляд на щойно зроблені котлети.
Петро зробив загадкове обличчя:
– Антоша у клубі… так?
– Та-а-ак… – Катерина почала здогадуватися, заграла очима. Намірилася
зняти фартух…
– Ні, не треба, не знімай… так навіть краще, – зупинив її чоловік. – Давай
уявимо, що я – багач, а ти найнялася до мене кухаркою… Ну… ти
розумієш?..
У Катерини заблищали очі:
– Давай… Я лише сполосну посуд… і стіл протру.
– Тільки швидше… Я зайду пізніше, – підморгнувши дружині, Петро
вийшов.
Через деякий час повернувся. Катерина мила підлогу.
– А хто це у нас тут такий гарне-е-есенький?! – промовив завчену фразу
Петро.
Катерина від несподіванки здригнулася:
– Ой!.. зовсім забула. Захопилася прибиранням…
Петро так і звісив руки.
Катерина відкинула ганчірку:
– А давай щось інше уявимо.
– Ну, добре… А що, як ти будеш дояркою, а я – зоотехніком?
– То мені… до корови йти?..
– Ні, ні... не те! Треба щось інше вигадати… – Петро почухав потилицю. –
А що, як ти будеш секретаркою, а я – начальником?!
Катерина зайшлася сміхом.
– Ти чого? – ображено спитав Петро.
– Я просто уявила нашого начальника... – не перестаючи сміятися,
відповіла Катерина.
– То придумай сама щось!
Висміявшись, Катерина запропонувала:
– Ти будеш слюсарем, а я – домогосподаркою… як у фільмах. Я
викликала тебе, щоб кран відремонтував… – Катерина звабливо
подивилася на чоловіка.
– Ну… давай, – Петро поспішив до виходу.
– Чекай, – зупинила його дружина, – а й справді… коли ти кран
відремонтуєш? Бачиш, тече…
Петро невдоволено прокашлявся:
– Відремонтую!.. коли буде час… Ти не відволікайся!
– Я передумала. Краще я буду медсестрою, а ти…
– Хворим?! – загорівся Петро.
– Нагадав!.. Треба батьків відвідати. У матері вчора тиск піднявся…
– Так нічого у нас не вийде! – розсердився Петро. – Ти можеш, нарешті,
відволіктися?!
– Не нервуйся, будь ласка… А що, як я буду буцімто грядки полоти, а ти
будеш бригадиром?..
– Давай, – зітхнувши, згодився Петро.
Катерина нагнулася і замахала уявною сапою. Петро підійшов, обійняв
дружину за талію… Катерина випрямилася, пристрасно пригорнулася до
чоловіка… Той стояв як укопаний.
– Щось не так? – відсторонилася дружина.
– А хто у вас зараз бригадир?.. – підозріло примружив очі Петро.
– Тетяна Олександрівна, – нічого не розуміючи, відповіла вона.
– А-а-а… – з полегкістю зітхнув Петро. – Давай спочатку.
– Зажди… То ти подумав, що я… – Катерина дивилася на чоловіка
ображено.
– Та ні… я так спитав, – відвів очі Петро.
– Як ти міг таке подумати про мене?! – Катерина шморгнула носом.
– Не починай… – скривився Петро.
– Хто перший почав?.. Треба ж таке вигадати!
– Я, їй-богу, просто так спитав! Не знаю… сам чорт за язика потягнув, –
Петро ніжно обійняв дружину.
– Ти справді так не думаєш? – примирливо схлипнула вона.
– Авжеж ні! Ти у мене така гарненька, – Петро палко поцілував дружину.
– Ідемо в…
– Мамо!.. Тату!.. Дивіться, який я кораблик зробив! У мене найкращий
вийшов!
– Молодець… – батьки зосереджено роздивлялися кораблик.
Потім пообідали котлетами…
_____________________________
*Фото із Інтернета
История cоздания стихотворения:
Дуже вміло відтворені почуття та образи. Гарний стиль та рітмика. Фортуни та оптимізму! |
Рецензия от: Азинелло 2024-03-29 01:44:52 |
Это стихотворение написано очень заботливой и сильной мамой, звучит, как молитва, в ярких лучах добра и надежды, а какая энергетика! Спасибо, Людмила! С уважением! |
Рецензия от: Михаэль Шон 2024-03-28 23:31:35 |
Спасибо, Александр! Добру - быть! И мир не за горами... |
Рецензия от: Ирина Венжега 2024-03-28 21:35:44 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |