Нет статуса

Автор: Валентина Спицкая Голубниченко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-03-06 17:59:42
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ПРОКАЖЕНА (бувальщина)

Довжелезно-широченна черга поволі просувалася до церкви. Люди
прийшли поклонитися чудотворній «Почаївській» іконі Божої Матері, яку
привезли до міста всього на два дні. У кожного – свої негаразди,
сподівання… Чоловіки здебільшого стояли мовчки, жінки стиха
перемовлялися.
– А хто то лежить на землі?.. та ще й на мокрій. Не розбереш – хлопець
чи дівчина? – почула Тетяна шепіт.
– Дівчина то! – завжди знайдеться хтось, хто все знає. – Хіба не
бачите?.. п’яна. Сама живе, батьки повмирали.
Тетяна глянула в бік, куди були повернуті голови жінок. Прислухаючись
до розмови, вона з жалем дивилася на скоцюрблену постать дівчини.
«Яке ж то життя у неї, якщо на сирій землі їй зручніше, ніж удома?
Напевне холодно, голодно… Батьків нема… Можна тільки уявити, що там
у неї в хаті коїться».

Дівчина підвела голову… сіла. Закотила холоші штанів вище колін. Тетяна
побачила, що ноги дівчини вкриті великими білими ґулями. «Мабуть,
вати наклала на якісь рани», – подумала вона.
– А що то в неї на ногах? – спитала у «всезнаючої» жінки.
– Короста! Що ж іще?! Гнати її треба відси! Тут і діти ходять… – жінка
подивилася навкруги, сподіваючись на підтримку.

На подвір’ї з’явився священик. Дівчина благально простягнула руки:
– Святий отець, подайте Христа ради. Чуєте, святий отець?!
Святий отець, не повертаючи голови, пройшов мимо. Поспішав. У нього
свої невідкладні богоугодні справи.
Тетяна вийняла з гаманця гроші, підійшла до дівчини. Те, що вона
прийняла здаля за шматки вати, виявилося величезними, білими від
омертвілої тканини, пухлинами. Ними були вкриті всі ноги дівчини.
Очі Тетяни затуманилися від сліз. Віддавши гроші дівчині, вона
повернулась у чергу. Тим часом до дівчини підбіг маленький хлопчик і
теж подав гроші. Неподалік на нього чекали батьки.

«Усезнаюча» жінка ніяк не могла заспокоїтися:
– Фу! Яка гидота! Ще заразишся тут.
Черга не відреагувала на її слова. Жінка невдоволено підібгала губи.

Тетяна плакала, ледве стримуючись, аби не заридати вголос. Плачучи,
увійшла в церкву. Плачучи, підійшла до чудотворної ікони. «Матір Божа,
допоможи тій дівчині…» Перехрестилася, поцілувала ікону і вийшла з
церкви.
Дівчини вже не було.

Минули роки... мимовільно в думках Тетяни виникає образ самітної, нікому непотрібної худенької дівчини, що сиділа на мокрій землі...

_____________________________
*Фото із Інтернета

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 828

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 7.
Без коментарів... Занадто боляче...
2021-08-22 13:23:27
Прости нас Господи!
2016-04-26 22:19:48
Надто вразила неймовірна Ваша розповідь, Валентино! Зачепила, як то кажуть за живе...у мене син уже 11 рік, як став монахом, три місяці як переїхав з Почаєвського монястиря в Київ, я там була багато разів і бачила бісноватих, які кричали по-звірячому, ревли, обзивали інших, їх вивертало ззаду наперед, спстерігаючи цей жах неможливо бути байдужим.Після кожної літургії, цих людей вичитують, вимовляють молитвами. При чому і матері і їхні діти бісноваті, вони там тижнями проживають в монастирі, їх там годують і дають ночліг. Це дуже страшно, ми живучи в миру, не розуміємо які в людей бувають проблеми, а потрібно знати і навчитися співчувати людям обділеним привілеями...
2016-04-08 11:19:33
Не знаю, шановна Валентино, що більше може вразити: моя розповідь, чи Ваша. Добре, що хоч є люди, яким не байдуже чуже горе і які мають можливість хоч чимось допомогти.
2016-04-08 12:29:28
Не возможно комментировать... Нужно, чтобы такие рассказы читали и те батюшки, и те прихожане, которые прикрываются набожностью и верою, имея чёрную, чёрствую душу.
Понравилась ваша работа.
2016-04-08 11:06:39
Спасибо большое, уважаемая Альгиз, за рецензию. Дело в том, что ТАКИЕ батюшки и ТАКИЕ прихожане не интересуются художественной литературой. К сожалению.
2016-04-08 12:15:00
Да, это так... я не раз сожалею о том, что мы пишем друг другу в общем -то. Те, кому предназначаются наши творения, смотрят сериалы и читают Дарью Донцову. Я не к осуждению. Я о мировоззрении.
2016-04-08 12:44:26
Як не боляче, але саме таким стало життя...
Співчуття, чужі біль та біда.... Зараз такі речі мало в кого викликають хоч якісь емоції, окрім байдужості...
Гарна історія, дякую за неї. Сподобалось...
2016-04-08 10:58:30
Дуже багато у всьому світі зла. Воно затронуло майже кожного з нас. І кожен наодинці справляється зі своїми негараздами. За допомогою можна звернутися хіба що до Бога. Дякую Вам за відгук, шановний Вадим.
2016-04-08 12:03:55
Згоден, що зла стає дедалі більше... Ми черствіємо та покриваємось пліснявою бездушності у своїх "мушлях"... Хвилює тільки те, що своє... Решта - хай би що, але воно нас просто не стосується...
Все таки дуже багато зробила система, в якій ми всі жили на протязі майже віку....
Вона і привила нам байдужість до чужого болю...
А наші сучасні "керманичі" залюбки доробили давно почату справу...
Коли потрібно виживати, емоції та почуття автоматично відходять на інший план....
2016-04-08 12:28:22
Як це не дивно, але раніше ми цього не помічали. А тепер повилазили на поверхню всі недоліки й наше до них відношення.
2016-04-08 12:41:11
Все трапляється саме тоді, коли настає час...
Паросток прокльовується в благодатному грунті....
А грунт нашого життя зараз - саме такий...
2016-04-08 13:09:27
"Святий отець, не повертаючи голови, пройшов мимо. Поспішав. У нього
свої невідкладні богоугодні справи."
Вот оно - лицо сегодняшнего православия.Предали всё, что только можно.Нет веры... Кругом измена.
2016-03-06 21:14:19
Вы правы, уважаемый Анатолий.
2016-03-06 22:41:17
С праздником
2016-03-07 09:16:31
Проникливо, тим ще болючiше. Менталiтет 'крайньоï хати'... Поодинцi гинуть украïнцi (не задля красного слiвця випала рима)...
Сподiваймося на добро, творiмо добро! Дефонтер
2016-03-06 18:39:41
Щиро дякую Вам за відгук. Ви знайшли вірні слова. З повагою Валентина.
2016-03-06 21:00:30

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Якщо ти можеш принести весну,
Будь ласка, припини мершій війну.

Дякую, Валентино, за гарний вірш.
Рецензия от:
Михайло Вечера
2024-03-29 10:23:24
Наверно вам поставлю плюс,
Иль нет, пятёрку с плюсом!
ЛЮБОВЬ равняется ИИСУС!
И в сердце мы с Иисусом!
Рецензия от:
Владимир Ярош
2024-03-29 10:09:36
Хороший стих. Только не на горному, а на горном пути.
Рецензия от:
Наталья Незнакомкина
2024-03-29 10:01:58
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.