Автор: Валентина Спицкая Голубниченко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-03-06 17:59:42
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Довжелезно-широченна черга поволі просувалася до церкви. Люди
прийшли поклонитися чудотворній «Почаївській» іконі Божої Матері, яку
привезли до міста всього на два дні. У кожного – свої негаразди,
сподівання… Чоловіки здебільшого стояли мовчки, жінки стиха
перемовлялися.
– А хто то лежить на землі?.. та ще й на мокрій. Не розбереш – хлопець
чи дівчина? – почула Тетяна шепіт.
– Дівчина то! – завжди знайдеться хтось, хто все знає. – Хіба не
бачите?.. п’яна. Сама живе, батьки повмирали.
Тетяна глянула в бік, куди були повернуті голови жінок. Прислухаючись
до розмови, вона з жалем дивилася на скоцюрблену постать дівчини.
«Яке ж то життя у неї, якщо на сирій землі їй зручніше, ніж удома?
Напевне холодно, голодно… Батьків нема… Можна тільки уявити, що там
у неї в хаті коїться».
Дівчина підвела голову… сіла. Закотила холоші штанів вище колін. Тетяна
побачила, що ноги дівчини вкриті великими білими ґулями. «Мабуть,
вати наклала на якісь рани», – подумала вона.
– А що то в неї на ногах? – спитала у «всезнаючої» жінки.
– Короста! Що ж іще?! Гнати її треба відси! Тут і діти ходять… – жінка
подивилася навкруги, сподіваючись на підтримку.
На подвір’ї з’явився священик. Дівчина благально простягнула руки:
– Святий отець, подайте Христа ради. Чуєте, святий отець?!
Святий отець, не повертаючи голови, пройшов мимо. Поспішав. У нього
свої невідкладні богоугодні справи.
Тетяна вийняла з гаманця гроші, підійшла до дівчини. Те, що вона
прийняла здаля за шматки вати, виявилося величезними, білими від
омертвілої тканини, пухлинами. Ними були вкриті всі ноги дівчини.
Очі Тетяни затуманилися від сліз. Віддавши гроші дівчині, вона
повернулась у чергу. Тим часом до дівчини підбіг маленький хлопчик і
теж подав гроші. Неподалік на нього чекали батьки.
«Усезнаюча» жінка ніяк не могла заспокоїтися:
– Фу! Яка гидота! Ще заразишся тут.
Черга не відреагувала на її слова. Жінка невдоволено підібгала губи.
Тетяна плакала, ледве стримуючись, аби не заридати вголос. Плачучи,
увійшла в церкву. Плачучи, підійшла до чудотворної ікони. «Матір Божа,
допоможи тій дівчині…» Перехрестилася, поцілувала ікону і вийшла з
церкви.
Дівчини вже не було.
Минули роки... мимовільно в думках Тетяни виникає образ самітної, нікому непотрібної худенької дівчини, що сиділа на мокрій землі...
_____________________________
*Фото із Інтернета
История cоздания стихотворения:
Якщо ти можеш принести
весну, Будь ласка, припини мершій війну. Дякую, Валентино, за гарний вірш. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-29 10:23:24 |
Наверно вам поставлю
плюс, Иль нет, пятёрку с плюсом! ЛЮБОВЬ равняется ИИСУС! И в сердце мы с Иисусом! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 10:09:36 |
Хороший стих. Только не на горному, а на горном пути. |
Рецензия от: Наталья Незнакомкина 2024-03-29 10:01:58 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |