Нет статуса

Автор: Валентина Спицкая Голубниченко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2021-10-15 18:46:41
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ДIДА МОРОЗА ЧЕКАЛИ?

Новорічна п’єса на 3 дії

Дійові особи:
Дід Мороз (Роман) – чоловік 30 років
Кирило – чоловік 35 років
Людмила – жінка 25 років
1 поліцейський
2 поліцейський
Молода жінка
Жінка в літах
Хлопець 17 – 20 років

                                   Дія 1

(Кімната Кирила. Вішалка. На вішалці куртка. Стіл. На столі ноутбук, декілька нерозпочатих баночок пива, чіпси та маленька ялинка)

(За столом перед розкритим ноутбуком сидить Кирило).

(Дзвінок у двері)
Кирило (говорить тихо, не відриваючи погляд від ноутбука):
          – Немає вдома.

(Декілька коротких дзвінків)
Кирило (говорить трохи голосніше):
          – Ага. Уже побіг відчиняти.

(Довгий дзвінок.
Кирило, глибоко зітхнувши, сердито дивиться на двері.
Стук кулаками у двері)
Кирило (піднімається, іде відчиняти):
          – Та хто ж там такий настирний?!

(Увійшов п’яний Дід Мороз. За плечами мішок із подарунками. Шапка і борода набік. Розхристаний.)
Дід Мороз (викрикує):
          – Добрий вечір Новорічний!
(Дід Мороз падає на Кирила, чіпляється за нього, щоби встояти на ногах.)

Кирило (намагається випхнути Діда Мороза за двері):
          – Я радий, що у Вас добрий вечір, але цього  разу Ви помилилися адресою.

Дід Мороз:
          – А тут… не Новий рік?
Кирило:
          – Ні!
Дід Мороз (опустився на підлогу):
          – Свято закінчилося?
Кирило:
          – Для Вас, гадаю, закінчилося.
Дід Мороз:
          – Ото й добре. (Кладе мішок під голову і засинає)
Кирило (деякий час дивиться на нього спантеличено):
          – Ну й лежи. (Сідає за ноутбук)

(Дід Мороз починає хропіти)

Кирило(кричить):
          –  Ей!

(Дід Мороз замовкає. Потім знову хропе. Кирило стукає баночкою пива по столі. Храп на деякий час припиняється, а потім знову починається)
Кирило:
          – І чому я маю це терпіти?

(Кирило знову намагається підняти Діда Мороза, але марно. У Кирила в руках опинилася шапка і борода Діда Мороза)
Кирило (задумується):
          – А що як…

(Кирило знімає з чоловіка костюм Діда Мороза. Одягається сам. Підкладає під голову чоловіка свою куртку, бере мішок і виходить із квартири.)
Чоловік (Підняв голову, роздивився. Бачить, що мішка нема. Швидко піднявся. Видно, що тверезий. Кинувся до дверей… зачинено. Схвильовано
забігав по кімнаті):
          – Що ж робити?.. Що робити?


                                   Дія друга

(Під’їзд. Четверо дверей. У під’їзд входить Кирило)
Кирило:
          – Може, хоч тут повезе.

Із-за дверей доносяться голоси:
          – Дід Мороз! Дід Мороз!
Кирило:
          – Мабуть, у вікно побачили.

(Прислухається за якими дверима голоси. Дзвонить. Відчинила молода жінка. Здивовано дивиться на Діда Мороза)
Кирило:
          – Добрий вечір Новорічний!
Жінка:
          – Вибачте, але у нас тут свій Дід Мороз.

(Двері зачинилися)
Кирило:
          – Ідіотська ситуація… Не будемо засмучуватися, уперед до пригод.(Підходить до інших дверей) Спробувати сюди? (Дзвонить декілька разів)

(Двері відчинила жінка у літах)
Кирило:
          – Добрий вечір Новорічний!
Жінка:
          – Не кричіть, будь ласка. Уже всі сплять давно.
Кирило (зніяковіло):
          – Вибачте.

(Двері зачинилися)
Кирило:
          – Дурна це була ідея.

(Із-за третіх дверей почулася музика)

Кирило (повеселішав):
          – О! Тут точно не сплять!

(Дзвонить у двері. Відчиняє хлопець)
Кирило:
          – Добрий вечір Новорічний!
Хлопець:
          – Ти хто?
Кирило:
          – Кирило… Дід Мороз.
Хлопець:
          – Тебе хтось кликав? (Кричить у кімнату) Діда Мороза хтось заказував?
Голоси:
          – Ні! Ні!
Хлопець:
          – Чув?

(Двері зачинилися)
Кирило:
          – Чув!.. Що за люди?! Новий рік!.. і нікому Дід Мороз не потрібний… Та не може такого бути!

(Дзвонить в останні двері. Відчинила Людмила. Глянула мимохідь і побігла на кухню)
Людмила (із кухні):
          – Я вже думала – сама буду Новий рік зустрічати.

(Кирило спантеличений)

Людмила (виглянула з кухні):
          – Чого не заходиш?
Кирило (увійшов і став біля порогу):
          – Добрий вечір… Новорічний.
Людмила (здивовано виглянула з кухні, потім підійшла до Кирила, придивилася):
          – Ти хто?
Кирило:
          – Дід Мороз.
Людмила (підозріло):
          – Угу… А де Ви взяли цей костюм?
Кирило:
          – Товариш дав.
Людмила:
          – А де він сам?
Кирило:
          – У мене вдома.
Людмила:
          – Що він там робить?
Кирило:
          – Спить.
Людмила:
          – Спить?
Кирило:
          – Спить.
Людмила:
          – Це такий новорічний розіграш?
Кирило:
          – Ні.
Людмила:
          – То чому ж Ви говорите, що Роман спить?
Кирило:
          – Я не знаю, як його звати, але він дійсно спить.
Людмила:
          – Ви не знаєте, як звати Вашого товариша?
Кирило:
          – Він мені не товариш… а те, що п’яний спить, то це правда.
Людмила:
          – А Вас відправив до мене?
Кирило:
          – Ні… я сам… випадково.
Людмила:
          – Ну, проходьте у кімнату… Проходьте, проходьте.

(Кирило ступив декілька кроків, Людмила професійним прийомом повалила його на підлогу, обшукала)
Кирило (сміється):
          – Ну що, зброї нема?
Людмила:
          – Немає. Але я б на Вашому місці так не раділа. Що з Романом?
Кирило:
          – Кажу, що спить… п’яний.
Людмила:
          – Він зовсім не п’є, так що придумайте щось правдивіше.(Підходе до вішалки, на якій висить форма поліцейського. Дістає зброю, направляє її
на Кирила) Лежіть, не піднімайтеся. ( Бере мішок Діда Мороза і висипає з нього на стіл іграшки, гроші, прикраси, планшет… Дзвонить по телефону)
Алло, це Людмила. Скажи хлопцям, хай негайно приїдуть до мене додому, я впіймала нашого невловимого Діда Мороза.
Кирило:
          – Чому це вашого?.. І що означає впіймала? Я сам прийшов.
Людмила:
          – Ще скажи, що хотів мені подарунок новорічний вручити… Який із них? Може, це кольє, або ось цей браслет? Ні краще перстень.

Кирило (Починає розуміти, що попав в неприємну історію):
          – Я не знав, що у мішку. Це речі… як його?.. Романа.
Людмила:
          – Годі вигадувати!

(Дзвінок у двері. Людмила відчиняє. Входять двоє поліцейських)
1 поліцейський:
          - Людмило, що сталося?
Людмила (показує на Кирила):
          – Ось, приймайте… із Новорічними подарунками (показує на стіл).
Кирило:
          – Я вже казав, що не знав, що у мішку.
1поліцейський:
          – Знаємо, тобі його підкинули.
2 поліцейський:
          – Ні, мабуть, знайшов.
Кирило:
          – Сам узяв.
1 поліцейський:
          – Де?
Кирило:
          – У мене вдома.
Людмила:
          – Каже, що у Романа.
2 поліцейський:
          – А до чого тут Роман?
Людмила:
          – Так він же кожного року підробляє Дідом Морозом. А ось цей вдягнув його костюм… Зізнавайся, куди дів Романа? Може, вбив?
Кирило:
          – Ходімо до мене додому, самі побачите, він там.
1 поліцейський:
          – Далеко?
Кирило:
          – У сусідньому будинку.
2 поліцейський:
          – Не думай, що втечеш. (Пристебнув руку Кирила до своєї наручником) А тепер ходімо.

                                   Дія третя

(Кімната Кирила. За ноутбуком сидить Роман. Чується клацання замка. Роман підбіг до дверей. У кімнату входять Кирило, поліцейські та
Людмила)
Роман:
          - Людмила?!
Людмила (кидається до Романа):
          – Романе, з тобою все гаразд? Що ти тут робиш?
Роман:
          – Я нічого не пам’ятаю…  Зайшов у під’їзд… і все… очунявся тут, у цій квартирі.

Кирило:
          – Та що він бреше! Сам усунувся до мене… п’яний.
Людмила(до Кирила):
          – А Ви помовчіть. Покажіть свої документи.
(Кирило подав паспорт)
Людмила (дивлячись у паспорт):
          - Кириле, Ви ж не будете заперечувати, що роздягнули його?
Кирило:
          – Не заперечуватиму! Але… він спав… ну я й вирішив, доки проспиться, побути Дідом Морозом. І, звісно, узяв мішок. А що в ньому було – я не
дивився.
1 поліцейський:
          – Так, усе! Мені вже набридли ці байки, їдьмо у відділок, там розберемося. (До Кирила) Перевдягайся. Свято закінчилося. (Зняв наручник із
руки Кирила)

(Роман одягає костюм Діда Мороза. Людмила допомагає йому. Кирило одягає куртку. До нього підходить поліцейський із наручниками.)
Кирило:
          – Я можу довести, що він бреше.
2 поліцейський:
          – От у відділку і доведеш.
Кирило:
          – Я часто їзджу у відрядження, тому встановив камеру відеоспостереження.

(Роман, піднявши голову, роздивився. Кирило та поліцейські підходять до ноутбука. Кирило щось там знайшов у ньому.)
Кирило:
          – Дивіться.
(Поліцейські подивилися в ноутбук і вставилися на Романа. Роман мовчки простягнув руки для наручників)
Людмила:
          – Романе, що це означає?
Роман:
          – Це означає, дорогенька, непередбачені обставини.
Людмила:
          – Я б це назвала по-іншому.

(Поліцейський одягає на Романа наручник. Усі, окрім Кирила, виходять. Кирило відкриває банку пива. Входить Людмила. Кирило дає їй пиво і
відкриває баночку для себе)

Кирило:
          – З Новим роком.
(П’ють пиво)
Людмила (Віддає йому паспорт):
          – Я почуваюся перед Вами винуватою.
Кирило:
          – Ви ж не знали, чим займається Ваш чоловік.
Людмила:
          – Він мені не чоловік… думали розписатися в цьому році… Дякую Вам...
Кирило:
          – За що?
Людмила:
          – Ви мені відкрили очі… і вибачте, я вела себе…
Кирило:
          – Я прийму вибачення, якщо ми відсвяткуємо Новий рік разом.
Людмила:
          – Тільки не тут, не хочу, щоб нас знімала Ваша камера відеоспостереження. Краще підемо до міської ялинки.
Кирило:
          – Я не проти. Гадаю, під наглядом поліцейського зі мною нічого поганого не станеться?
Людмила:
          – Не хвилюйтеся, я подбаю про це.
Кирило:
          – Людмило, хочете я відкрию Вам велику таємницю.
Людмила:
          – Обожнюю таємниці.
Кирило:
          – У мене немає ніякої камери відеоспостереження.
Людмила:
          – А що ж тоді дивилися мої друзі поліцейські?
Кирило:
          – Якийсь мультик… Вони виявилися високими професіоналами. Інакше, дуже довго б прийшлося доводити, що я не винен, та й чи довів би…
Але не будемо про погане, Новорічна ніч ще не закінчилася і я маю надію, що сьогоднішній Дід Мороз приніс мені не тільки хвилювання, а й
подарунок.

(Кирило узяв Людмилу під руку, і вони вийшли з кімнати. Почулося клацання замка)

                                                Кінець

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 109

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 4.

Денисова Елена

Новорічна п'єса – це те, що треба! Це те, чого бракує на порталі 😊
Вийшло пречудово, Валентино! Із задоволенням прочитала.
Із святами Вас!

2022-01-05 22:06:39

Валентина Спицкая Голубниченко

Дякую Вам, Оленочко. Вас теж із святами минулими та наступними.

2022-01-07 13:56:56

Тетяна Лавинюкова

Дійсно цікава історія! Цілком реалістична. Хай у її героїв вона знайде позитивне продовження. І Вас з Новим роком, Валентино!

2022-01-05 22:05:02

Валентина Спицкая Голубниченко

Дякую, Тетяно, за позитивний відгук і за поздоровлення. Я теж вітаю Вас із Новим роком і бажаю нових приємних вражень.

2022-01-07 13:50:10

Тетяна Лавинюкова

З Різдвом Христовим! Христос народився! Славімо Його!

2022-01-07 13:55:49

Эдуард Неганов

Спасибо, Валентина, за прекрасную новогоднюю пьесу! В такую ночь всякое может случиться!
Творческих успехов Вам в новом году!

2022-01-05 21:55:03

Валентина Спицкая Голубниченко

Спасибо огромнейшее, Эдуард. Желаю Вам в Новом году только приятных сюрпризов.

2022-01-07 13:47:29

Эдуард Неганов

Дякую за приятные сюрпризы, Валентина!

2022-01-08 10:57:42

Малашенко Любовь

Дуже цікава історія, мені сподобалася.

2021-11-02 20:58:49

Валентина Спицкая Голубниченко

Дякую, Любаша, за добрі слова.

2021-11-04 17:36:23

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений