Автор: Белоусов Андрей
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2016-03-04 12:33:01
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Така вже зла та гірка доля

Така вже зла та гірка доля,
Що нас з тобою розвела.
Багато знаю в світі горя,
Але багато і добра.

Коли я мед з твоїх цілунків
Збирав, я долю прославляв,
Сердечних, ніжних подарунків,
Тих слів твоїх я так чекав.

Чекав коли наступить вечір,
Коли з тобою буду знов,
Долоні теплі знов на плечі
Ти покладеш, червону кров

Мені даси ти, як тому, хто
Безсилий пав від тяжких ран
І вже однаково йому, що
У нього передсмертний стан.

На долю ми це все звертаєм:
Коли негода, біль, журба,
Коли безмірно ми страждаєм,
На серці раненім тяжба.

Один лиш крок не доступили
До цілі, що у двох ішли.
З тобою ми не зрозуміли,
Що мати щастя ми могли.

Коли слова лилися ніжні
У нас у двох – немов ріка,
Духмяні коси ніжні, свіжі
Моя все пестила рука.

Ти шепотіла: «Милий, любий».
Від слів твоїх я завмирав,
І цілував я ніжні губи,
З очей твоїх росу збирав.

Солоними були ті сльози,
Солодка та була любов;
Духмяні ті червоні «рози»,
Але тернисті й колють знов.

Зі мною ти б була щаслива,
Але себе в полон здала:
Тебе та сильна стужа злива
Холодним градом обдала.

Те місце ти тоді шукала,
Де завжди сонця світ і радість,
Але в немилість ти попала,
Тепер на серці тільки тяжкість.

Блакитні очі, плавні рухи;
Твоїх пісень я покохав
Чарівні та веселі звуки.
Почути їх я так бажав.

Все гарне так минає швидко:
Сумне завжди нас стереже.
Жадане все було близько,-
Його лиш пам'ять збереже.

То ж не забудь мої цілунки,
То ж пам’ятай мої слова.
Душевні, теплі ті стосунки,
Ти, щоб, кохана, зберегла.

История cоздания стихотворения: