Автор: Ольга Калина
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-10-17 21:22:19
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Екскурсія селом

Я пройдусь по селу спозаранку
І вдихну цей п'янкий аромат.
Мені радо так йти на світанку,
Бо прокладено новий асфальт.

Де на Панськім ставочку водиця
Поспішає біжить в Котлован
І поважно тут плаває птиця,
Застеляє все плесо туман.

Ось у цих двох чудових ставочках
Гусям так, як у Бога в Раю.
Часто ніжаться скраю в пісочку
І гелгочуть все пісню свою.

Перший промінь торкнувся верхівок
І на небі вже сонце зійшло.
Показалось багато домівок -
Тут розкинулось Старе село.

В нас цей пагорб – життєва колиска.
Тут початку снує джерело,
Бо Андрій і брат Яшка колись ще
Заснували прекрасне село.

Я пройдусь по дорозі - по колу,
Омину я Караків куток:
Заведе та стежина у Вила,
Коли спустишся ти на місток.

Там у Вилах - велика безодня,
Старі люди про те гомонять,
Але звідти і ще до сьогодні
Витікає струмок в Гнилоп'ять.

Він у Вільхах тече безупинно,
Із Загреблі хлюпоче вода,
Ще ставочок створився в долині,
Який зветься - Широка руда.

Поверну краще я в Молодіжну,
В ній будинки нові височать.
Сподівались, що скоро так ніжно,
Голосочки дітей зазвучать.

А по ній я піду у Садову,
Яка носить ім'я Ящука.
Ми про нього згадаємо знову -
Його вбила гібридна війна.

Все життя він любив Україну,
Один з перших пішов на Майдан
І загинув за неньку Вітчизну,
Щоб позбутись московських кайдан.

В нас ця вулиця сама найдовша
І виводить вона за село.
На Колгосп я поверну - тут ближче -
Вирувало у ньому й гуло:

Були коні, корови і свині -
Найбагатший в районі радгосп.
Тільки все те поділось, бо нині
Забуваємо слово «колгосп».

Хмільників в нас було так багато,
Працювали тут люди села,
Та занедбано стало, віджито,
Вже й шпалери в помині нема.

Лиш снується розбита дорога
Й одиноко стоять Ясени,
А на серці щемить в нас тривога,
Бо сумуєм за хмелем і ми.

Вкрились смутком розбиті будівлі,
Які продані за копійки.
Лише вітер руйнує покрівлі,
Відновити - потрібно роки.

Коцюбинського вулиця пишна
І впирається прямо у Клин,
А які тут посаджено вишні
Серед цвіту квіток і малин.

Я дійду ось сюди до розвилки,
Де збігаються кілька доріг,
А край копанки сині фіалки
Простелилися прямо до ніг.

Тут дві вулиці разом виходять –
Ім’я носять Героїв синів,
Що загинули влітку на Сході
В цій гібридній проклятій війні.

На одній жив Василь Малянівський,
В час непростий став у війську служить,
Залишивши поріг свій батьківський,
Мав від ворога нас захистить.

А на другій Сергій народився –
Коренівського вулиця ця.
Він назавжди тут жить залишився,
Поряд мама, бабуся, рідня.

Всяк в селі в нас шанує героїв.
Пам'ятатимем їх крізь роки.
Не жаліли життя, йшли до бою.
Не забудуть про них земляки.

Ще здалеку у центрі ми бачим
Майорить жовто-синій наш стяг,
Бо це символ здобутків козачих
І він кличе до нових звитяг.

Тут у центрі стоїть Сільська рада,
Що рішає питання села.
В нас згуртована, дружна громада
І завжди одним цілим була.

Є в нас школа, дитячий садочок,
Де навчаються дітки й ростуть,
А коли всі вони підростають,
То по книги й до клубу ідуть.

Тут у центрі в нас є магазини,
Разом з ними стоїть кафе-бар,
Де справляють хрестини й родини..
В вихідні ходим ми на базар.

«Щедра нива» тут офіс відкрила,
В нас і ФАП тут працює щодня.
Андріяшівка всім нам так мила -
Між собою ми - дружна рідня.

Ми пробіглися з вами сьогодні
Навкруги і по центру села.
Я, надіюсь, зі мною ви згодні -
Ненудною дорога була.

История cоздания стихотворения: