Автор: Ольга Калина
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2019-04-06 11:35:38
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Мова

Нічого немає у світі
Миліше за мову мою.
Я бачу в квітучому цвіті
Прекрасну, вкраїнську, свою.

Сприймала її із дитинства,
З колиски, з грудним молоком,
Вслухалась в чарівність таїнства
Як вишні цвіли за вікном.

Як слухала спів солов’їний,
Хрущів, як гули у садку.
Вбирала казкові перлини,
Веселку, що йшла у вінку.

Її, як цілющу водицю,
У серці своїм берегла.
Бо мова – бездонна криниця,
Водиці ковток з джерела.

Тож пиймо її і черпаймо,
Даруймо навколо усім,
Збагачуймо і очищаймо,
Плекаймо її й бережім.

История cоздания стихотворения: