Автор: Ольга Калина
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2019-08-26 07:27:18
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Олексій ( Богуш Олексій Анатолійович)

Богуш Олексій Анатолійович
(16 липня 1988р – 14 вересня 2014р)
Село Старики Коростенського району Житомирської області.

Солдат, командир гармати  26-ї окремої артилерійської бригади.

1 вересня 2014-го зазнав важких поранень під час обстрілу терористами з БМ-21 «Град» позицій
26-ї артилерійської бригади біля села Весела Гора, що під Луганськом; ще двоє вояків зазнали
тяжких поранень, один згорів живцем. Олексій, будучи пораненим, продовжував рятувати
побратимів. 14 вересня Олексій Богуш помер в Київському шпиталі.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).



Знов до Веселої Гори  
Думки летять й до міста Щастя.
Батьки всі ночі й вечори
Лишаються з своїм нещастям.

Так посміялась з них війна
І вибрала злостиво місце.
Та й горем назва ця сповна
Рве на шматки батьківське серце.

Гора - весела?! Кам’яна.
(Можливо, й щастя для росії.)
Солдата знищила вона,
Забрала в рідних Олексія.

Вже п’ятий рік його нема
І п’ятий рік, як горе в хаті.
Вселилась в душу їх зима
І почорніла з горя мати.

Зазнав поранень він важких
Під час ворожого обстрілу.
Й два тижні довгих ще страшних
В матусі серце рвалось й тліло.

Його спасали як могли,
Робили, навіть, неможливе.
Найкращі лікарі були..
А в мами, в мами – коси  сиві..

Відомо лише їй одній:
Нема ціни життю надалі -
Помер синочок Олексій
У місті Києві, в шпиталі.

Нема.. Нема дитини вже.
Поповнив він Небесне Військо.   
Біль не стихає, серце рве..
Де їм шукати Олексійка?!

История cоздания стихотворения: