Автор: Ольга Калина
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-12-02 08:36:13
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Ярославів край ( диптих) ( Ярославу Дідуку)

До вісімнадцятиріччя Дідука Ярослава


Ярославів край – сади подільські,
Рівнина, поле і гаї.
А землі областей сусідських
В цім місці стали вже свої.

Тут будить жайвір на світанку,
А днем співають солов’ї.
Всю ніч: із вечора до ранку,
Кричать у лузі пугачі.

Вже вісімнадцять Ярославу –
Прекрасна радісна пора.
Він гарний парубок, на славу -
Сусідська заздрить дітвора.

Прийшла пора і закохатись,
Дівчину гарную знайти .
І їй освідчитись, признатись,
Та й під вінець скоріш вести.

Перше кохання, як перлина,
Його потрібно берегти,
Із літ дитячих всі картини
В життєвім вирі пронести.

Важким було дитинство в хлопця:
Не стало мами, помер брат.
Обласканий промінням сонця,
Не вимагав лишніх затрат.

Він сам іде навчатись далі,
Свій прокладати шлях в житті.
А будуть випадки зухвалі –
Він їх здолає на путі.

В життєву вирушить дорогу,
З собою Правду він візьме,
Позаду лишить всі тривоги,
І тільки Гідність понесе.








Жити за  себе і за брата

Ця тиша серце навпіл розриває,
І гнітить душу в хаті пустота.
Прокинувся. Нікого тут немає -
Він сам один у хаті сирота.

Потрібно встати, їсти наварити,
На пасовисько вивести  коня.
Ще встигнути  корову подоїти –
І цим йому займатися щодня.

Бо батько сам вже справитись в незмозі,
В колгоспі він працює – тракторист.
Завжди спішить: чи в полі, чи в дорозі,
А був колись веселий гармоніст..

Тепер змарнілий, виснажений болем -
Зостався в Ярослава він один.
То ж серце крає непоправним горем,
Минає час спливаючих годин.

Хворіла дуже довго мама Катя,
А потім тихо в вічність відійшла.
На бабу залишила синів й зятя,
А вже біда наступна в хату йшла.

Як страшний грім ця звістка прозвучала:
Антон – брат старший, важко захворів.
З останніх сил сім’я його спасала,
Та й сам, сердешний, жити він хотів.

А смерть була жорстока, невблаганна
Й робила чорну справу у сім’ї.
Антона повела в світи незванні..
О, краще б нам не зустрічать її.

Тепер один, самотній як билина
І горю не зарадить вже ніхто.
До їх могили протоптана стежина,
А  слід в траві вже загубивсь давно.

Сьогодні Ярославу вже минуло
Вісімнадцять. Він виріс, помужнів,
Навчається, дитинство промайнуло
І в батька він один із двох синів.

Тепер він має сам іти по світу,  
Але за двох прожити на землі.
Щоб з неба мама й брат змогли радіти -
Він зробить все, не підведе сім’ї.

История cоздания стихотворения: