Автор: Ольга Калина
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-12-09 20:09:57
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Душа вирушає ( Володимиру Сироті)

Пам’яті  Володимира Констянтиновича Сироти
вчителя Райгородоцької загальноосвітньої  школи
присвячую



Духмяно липи зацвіли
Десь в холодочку,
А бджоли знову загули
В його садочку.
Нектар липневий не беруть,
Хоча літають.
Деінде мед вони несуть
Й сюди вертають.
Його вже зіронька ясна
Для нас не сяє.
Життя обірвана струна
Іще співає.
Струна тихесенько бринить
По всіх октавах
І промінь сонця жебонить
В зелених травах.
А болем змучена душа
В світи рушає
Так потихеньку, неспіша -
Її чекають.
Тепер звільнилась від недуг  -
Все залишає..
Із жалем дивиться навкруг
Понад розмаєм
У ту далеку неба синь,
Та й відлітає.
А вслід мелодія бринить    
І затихає.

История cоздания стихотворения: