Автор: Ольга Калина
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-12-13 23:34:33
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Вітаю! ( Андрію Пилиповичу Богайчуку)

Андрію Пилиповичу Богайчуку
До ювілею – 80-річчя з Дня Народження!


Ваш ювілей – важлива дата,
То ж я Вам хочу побажати:
Весни, що в серці розцвітає,
Краси, в природі що буяє,

Тепла від сонечка в оселю,
Щасливу доленьку веселу.
Хай злагоду і мир у домі
Несуть Вам рідні і знайомі.

Щоб Ви з дружиною своєю
Раділи і пишалися ріднею,
Хай сміх внучат звучить й надалі,
Щоби не знали Ви печалі.

Здоров’я зичу Вам багато,
Нехай в душі панує свято
І пісня хай звучить проста.
Живіть іще літ так до ста!  







Коні


Усе в житті його – це коні:
Стрімкі, грайливі скакуни.
Найкращий конюх у районі –
Тож ним пишалися і ми.

Розповідать міг по порядку
Про звички кожного коня,
Про їх характер і повадки,
Як доглядати їх щодня.

Він дбав про них як рідна мати
І запрягати їх любив,
Спішив усіх нагодувати,
Відерцем воду їм носив.

І вдячні коні відчували
Його любов і доброту.
Вони слухняними ставали,
Відчувши душу золоту.

Коней, коли ті в чистім полі
Неслися всім вітрам навстріч,
Лиш він спиняв і вже поволі
В конюшню заганяв на ніч.

Коли запряжені у возі
Ці коні бігли по селі,
Від грації їх на дорозі
Були в захоплені усі.

В цю дощову і пізню осінь
Йому сьогодні – вісімдесят.
Але  у снах щоночі досі
Він бачить коней, що біжать.









Вітання від колективу художньої
самодіяльності Райгородоцької ОТГ
( Софії Станіславівни, Світлани Володимирівни
і Тетяни Миколаївни)

Нині ювіляра
Ми прийшли вітати
І найкраще в світі
Йому побажати:

Щоб він жив щасливо,
Завжди посміхався,
В повазі й любові
Кожен день купався.

Хай шанують діти,
Радують онуки,
Дякують уклінно
За невтомні руки.

То ж будьте здорові,
Купайтесь в достатку,
А наші вітання
Ви прийміть на згадку.

...
...
....
Андрій Пилипович

Вісімдесята свічка запалала
І за столом усю рідню зібрала.
Андрій Пилипович святкує ювілей
У колі дорогих йому гостей.

У рідній Андріяшівці родився,
Закінчив школу тут і одружився,
Усе своє життя прожив селі -
Знають його дорослі і малі.

Як в Лемешівській школі він навчався,
То в математику, ну просто, закохався.
В олімпіадах участь він приймав
І тільки призові місця завжди займав.

Ще тільки виповнилось 14 років,
Пилиповичу вже не до уроків,
Бо жили бідно, треба заробляти,
Тож він пішов їздовим працювати.

Бо коні – то було його життя,
Без них Андрій не бачив майбуття.
А згодом свою Стасю він зустрів.
Вже майже 60 з нею прожив.

Жили в любові, важко працювали,
На ноги потихесеньку ставали.
І тут у них Наталочка з’явилась,
Яка для них мов зірочка світилась.
Прекрасна донечка в селі всім допоможе –
Це їхня гордість, знає її кожен.

Пробігли роки.. І дає Бог сина –
Це їх опора - рада вся родина.
А ще їх Віктор і талант від Бога має,
Співає гарно, душу звеселяє.

Ну а тепер уже й невістку мають
І з радістю її завжди чекають.
А сам Пилипович, до речі, має клад –
Це троє дорогесеньких внучат.
За них дідусь завжди переживає
І тільки щастя кожному бажає.

Ми зичим Вам ще довго, довго жити
Своїх онуків, звісно, одружити
І на сторічний славний ювілей
Зустріть гостей біля своїх дверей.

История cоздания стихотворения: