Автор: Ольга Калина
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-12-14 10:41:32
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Мультик ( Ігору Марущаку)

До нього прізвисько пристало
Давним-давно, із дитячих літ.
На сцені те дитя стояло,
А зал тоді від сміху ліг.

Бо так умів він розказати
Ті  гуморески про життя
Й себе на сцені показати,
Зіграти ролі до кінця.

А як йому аплодували
Із залу вдячні глядачі,
На сцену знову викликали,
Щоб прочитав смішні вірші.  

Виходив знову і вклонявся,
Декламував, читав на біс..
Роки ішли і час мінявся,
І хлопчик помаленьку ріс.

Він швидко виріс, став дорослим
І має сорок з гаком літ.
Вже й сивина закралась в коси,
А він і далі як артист.

І люблять всі його за вдачу,
За серце щире і просте,
За людяність і вам зазначу:
Він доброту у світ несе.

А ще він має чисту душу
І руки майстра золоті,
Бо що задумав – зробить мусить,
Таким він є у цім житті.

Господар він у своїй хаті
І скрізь встигає, дає лад.
До праці він такий завзятий
І прислухається порад.

А звати Мультика  в нас – Ігор,
І прізвище є – Марущак.
Завжди дотепний в нього гумор -
Всім роздає за просто так.  

История cоздания стихотворения: