Автор: Ольга Калина
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2019-12-27 20:06:26
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Дорога додому

Війною постукала пташка в віконце,
Крильми припадала до мокрого скла.
Із ночі тихенько, іще до схід сонця,
Дорога далека додому вела.

У рідну сторонку, де біла хатина,
Де мама колись пригортала дитя
Й застелена чиста на стіл скатертина –
Щасливої миті частинка з життя.

Та тільки короткі ті дні і хвилини,
Бо мама так рано пішла в небуття.
Від дурості батька розпалась родина:
І мами не стало, страждало й дитя.

Напльовано в душу й підрізані крила,
Та чайкою світом летіти змогла.
Літала в просторах, по світу блудила,
Та радості й щастя ніде не знайшла.   

Ятрили і душу, і серце ті рани,
Жорстоко нанесені злими людьми.
І як не тікала – зосталися шрами..
Сирітська недоля махала крильми.  

Пройшло кілька років – сама стала мама
І двоє родила малих діточок,
Та тільки не бачила щастя так само
Й  уже загорявся війни сірничок.

Нажахана в хаті страшною війною:
Снаряди зриваються ближче щодня.
Пригортає діток, прикрила собою..
Потрібно тікати  - далеко рідня..

І обстріли ворога, вибухи градів,
І чорнеє небо палає вогнем,
Хоч дім і розбитий, та тільки, тим раді,
Що вирвались з пекла такого живцем.

Снується дорога до рідної хати,
Що часто ночами вела навпростець.
Зосталась позаду війна та проклята
Й сирітські митарства.. Нехай же їм грець!

Благенькі футболки й нажахані очі..
До мами тулилося трійко дітей..
Ще довго і довго вони серед ночі
Не зможуть заснути й стулити очей.

История cоздания стихотворения: