Автор: Ольга Калина
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2020-02-16 14:04:04
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

В мами під хусткою сива коса

А білі акації цвітом покрились,
Коли проводжала його на війну.
І верби над ставом донизу схилились,
Вони зажурились зустрівши весну.

Миналися дні у журбі та тривозі
І довго-предовго тягнулася ніч.
А в матінки очі – змарнілі, вологі,
І хустка постійно спадала із пліч.    

Ходила частенько вона на дорогу
І довго стояла, вдивляючись вдаль.
Чекала повернення сина додому
Й що буде з ним далі, не знала, на жаль.  

І літо пролинуло й осінь холодна,
І вицвіла хустка, і втратила цвіт.
Згорьована мати не йде на дорогу
Та снігом засипаний слід до воріт.

Завіяна снігом синочка могила,
А в мами під хусткою сива коса.
Згорьована постать її похилилась,
Пече на обличчі солона сльоза.  

История cоздания стихотворения: