Автор: Ольга Калина
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2020-02-24 22:03:41
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Захисник (Ковальчук Юрій Олександрович)

Ковальчук  Юрій Олександрович

( 17 каітня 1991р – 29 липня 2015р)
Андрушки  Попільнянського району Житомирської області.
Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника
17-го окремого мотопіхотного батальону57-ї окремої мотопіхотної бригади.   

Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, "за мужність, самовідданість
і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної
цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III
ступеня (посмертно).


Міцну спортивну мав статуру
І був завзятий футболіст.
Він грав в команді свого клубу,
Бо мав до цього гарний хист.

Не раз він їздив на змагання
І вигравав у них не раз.
Командна дружба і єднання
Взнаки давалася щораз.

Цим успіхам раділи друзі.
Ще ним пишалися батьки.
Тьма нагород, всі по заслузі -
Отак проходили роки.

Він став дорослим, одружився,
І народився в нього син.
Радів синочку, веселився,
Казав, що буде ще один.

Але не сталось, як гадалось:
Раптово почалась війна.
Тож вирішив:(а що лишалось?)
Піде на схід, бо там біда.

Він помужнів і став відважним,
Вкраїну гідно захищав,
Його цінили за сміливість -
Армійську службу добре знав.

Але кістлява невблаганна
Його косила вже літа.
Під Горлівкою жнивувала,
Нитки тягнула із життя.

Ще намагалися спасати
Й привезли Юру у шпиталь.
Біди не треба нам чекати -
У кому впав боєць, на жаль.

Не вийшов він з тієї коми,
Відправився в чужі світи.
Лиш тіло привезли додому
З цієї клятої війни.

А вдома мати голосила
Й Попільня вся була в сьозах.
Він кращий не лише для сина –
Героєм буде у віках!

История cоздания стихотворения: