Автор: Ольга Калина
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2020-02-25 10:00:09
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Іван Дмитрович ( Панасюк Іван Дмитрович)

Панасюк Іван Дмитрович


( 4 січня 1971р – 22травня2015р)
Горопаї  Любарського району Житомирської області.
Молодший сержант гаубичної самохідно-артилерійської
батареї 128-ї гірничо-піхотної  бригади  м. Ужгорода.
Загинув  в зоні проведення АТО поблизу населенного пункту
Половинкине Старобільського району Луганської області.
Нагороджений нагрудним знаком: « Захиснику Вітчизни»




Вже пташка стукає в віконце
І притуляється до скла.
Ще так далеко до схід сонця…
Чого ж це б’ється так вона?

В душі неспокій та тривога,
Тріпоче серце, стукотить,
Думки долають ту дорогу,
Де милий землю боронить.

О, Боже, там Іван на Сході.
Аби лиш з ним усе гаразд,
Спаси його в тяжкій негоді,
І бережи його щораз.

Тут дома ми його чекаєм:
Дружина, дочка, рідні всі,
Живим, здоровим виглядаєм.
Нехай біда минає всіх.

Так жінка Господа молила,
Очей до ранку не звела.
Тіпало серце, душа мліла,
Й не знала, що вже йде біда,

Бо сунуть в дім вже чорні хмари
І страшно ворон крякотить,
А горе стукає у двері,
Душа Івана вже летить.

Всі Горопаї сколихнула
Жахлива звістка і сумна,
Й родину жодну не минула.
- Нема Івана - це війна.

Він довго воював на Сході,
Пройшов Дебальцевський котел
Тому що - Захисник народу.
В Небесній Гвардії тепер.

История cоздания стихотворения: