Автор: Ольга Калина
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2022-11-10 13:31:31
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Ковтун Сергій Леонтійович

(12 липня 1971року -  9 лютого 2015року)

Село Бистрик Бердичівського району Житомирської області.

Молодший сержант,  стрілець 10-го окремого мотопіхотного батальйону, 30-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 9лютого 2015року в селі Гранітне Волноваського району Донецької  області  під час ворожого мінометного обстрілу.

Указом Президента України № 98/2018 від 6 квітня 2018 року, "за особисту мужність і самовіддані дії,
виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку",
нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно);
Присвоєно звання « Почесний громадянин Бердичівського району» (посмертно).



В Бердичів ве́зли хоронити
Аж двох бійців – доба чекань...
Юру в Гальчин, Сергія в Бистрик
Доставлять рідним для прощань.

Страшна ця звістка, серце мліє,
В скорботі місто і район.
Війна нікого не жаліє:
Попав під о́бстріл батальйон.  

Сепари градами гатили –
В Гранітному горять хати.
Бліндаж армійці не накрили;
Снаряд ворожий впав туди.

Змішались в купу сніг з землею
Навкруг розкидало тіла.
Із кров'ю тут калюжі глею,
А поряд вирва не одна.

В повітрі з диму чорна хмара,
І стогін ранених бійців:
Той у свідомості, той марить,
А ще є хлопці неживі.

Солдатів везли хорони́ти
Додому в цинкових труна́х..
Сергія Ковтуна зустріти
Вже батько, й мати не змогла.

Їх час минув, вони  на Небі,
Не має й брата вже в живих.
Таке ось горе: він, середній,
Віддав життя й пішов до них.

Тепер лиш сонце тепле світить,
Із вітром гомонить трава,
Де у могилах батьки й діти...
Аж трьох братів уже нема.

12.01.2022р.

История cоздания стихотворения: