Отсутствует

Автор: Николай Ничипорук
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2016-04-18 20:04:09
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Мій шлях до віршів.

Складати вірші я почав, коли ще не вмів писати й читати. Це
були навіть не слова, а ритмічні звуки вимовлені не вголос, а
подумки. На фоні цих мовчазних ритмів в моїй уяві
розвертались картини й події. А перші вірші на папері я написав,
коли ходив у третій клас. Вчителька (вчителькою у нас була
сільська дівчина) прочитала мій вірш і була у захваті. Вона тут
же настояла, щоб я відіслав його в газету. А щоб прискорити
справу, вона сама підписала конверта. Вона тоді ще не знала
що таке телефон і тому з газети на конверт списала не лише
адресу редакції, але й номера телефонів співробітників редакції.
І все-таки мені прийшла цілком серйозна відповідь – до мене,
дитини, звертались на «ви». Лист починався словами: «У вас
не хватает поэтической грамотности». А далі йшов список
літератури, яку я повинен прочитати.
Коли я пішов у семирічну школу в інше село, то
виявилось,що при тій школі є бібліотека і я знайшов там майже
все, що мені належало прочитати. Крім усього іншого я там
знайшов статті Толстого, Горького, Маяковського, а головне –
книгу «Студня стиха». Прочитавши це, я вже знав стопи: ямб,
хорей, дактиль, амфібрахій, анапест, розмір рядка, все про
ритми і рими (жіночі і чоловічі), про станси, сонети, вінки
сонетів і таке інше. Знав я уже і що таке тактові вірші, які писав
Маяковський. Коли приходила ідея, то я не дочекавшись
перерви записував вірші під час уроку. На уроці історії
вчителька вихопила в мене аркушик з віршиком і дуже
посварила мене, сказала: перш ніж писати вірші, треба знати
історію і я дуже боявся, щоб ні хто не побачив жодного мого
вірша.
Коли я закінчив школу і став колгоспником, я був у складі
редакції стінної газети. Там я міг публікувати усе, що мені
заманеться. Таким чином я став упевненим редактором стінної
газети і пробув ним майже все своє життя: і в армії, і в інституті,
і в науково-дослідницкому  інституті, де я потім працював.
Всюди я випускав стінну газету, яку заповнював своїми віршами
(дарма що вони були некондиційні). Як не дивно – їх читали і
не засуджували мене. Мені спало на думку, що може серед моїх
віршів є такі, які варто зберегти і я почав дещо записувати в свій
зошит. На обкладці зошита я написав:
Найдут мою тетрадь, когда я потеряю.
Она пройдёт через десяток рук
И каждый будет говорить передавая:
«Смотрите, как писал Ничипорук».
Я й насправді загубив того зошита, але гадаю, що його ні хто
не прочитав і ні кому не передав. Але це не біда, бо стінгазетні
вірші недовговічні. На другий же день вони старіли і робились
неактуальними. Наприклад такий вірш:
Ах! Как кружится голова!
Сражён я сладостным недугом.
Я обзавёлся милым другом.
Вокруг судачиство, молва,
Но слышу я и не краснею.
Она мне тем ещё милей,
Что к ней в приданое имею
Устройства: диски и дисплей.
Посредством нашего дисплея
Мы можем души изливать,
Мы изъясняемся яснее
И к нам нисходит благодать.
Она на дисках размещает
Избытки пламенной души,
Меня к ним в тайне приобщает.
Так те минуты хороши,
Что я готов на дверце высечь
Строку таких заветных слов:
«Моя машина эм семь тысяч (М7000)
Плюс я ровняется любовь».
Наші тодішні комп’ютери своїми розмірами нагадували
динозаврів і називались обчислювальними машинами. Згодом
слово «машина» до комп’ютера не клеїлось і вірш виявлявся
незрозумілим для читача – втрачав актуальність.
Випадок зблизив мене зі справжніми поетами. В міській
газеті під рубрикою «Что бы это значило?» з’явився малюнок
до якого треба було придумати підпис. Мій віршований підпис
посів перше місце і, коли мені вручали приз, то всі
співробітники газети радили мені включитись до поетичного
клубу. Користі я з того клубу не мав тому, що через мою
туговухість я так і не узнав як і про що пишуть сучасні поети.
Тільки тепер в Інтернеті я знайомлюсь з віршами багатьох
поетів і виставляю на суд свої віршики.

История cоздания стихотворения:

1

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 952

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 6.

Тетяна Лавинюкова

Цікава розповідь, Миколо! Творчих успіхів!

2021-02-13 14:30:31

Николай Ничипорук

Дуже дякую, Тетяно. А для успіхів мені треба попрацювати.

2021-02-13 16:07:06

Тетяна Лавинюкова

2021-02-13 16:07:52

Анна Колесова

Каждый путь уникальный, интересный и, главное, свой!

2021-02-12 21:43:33

Николай Ничипорук

Спасибо, Аня. Конечно, у каждого путь свой и уникальный.

2021-02-13 14:17:40

Анна Колесова

2021-02-21 21:56:53

Руслан Деркач

Почали ще в дитинтствi

2020-07-27 19:58:14

Николай Ничипорук

Да, Руслан, начал я ещё в детстве, но за всю свою долгую жизнь продвинулся всего на несколько пядей.

2020-07-27 20:25:52

Гаюсе

Успехов Вам,Николай!Пусть Муза часто посещает Вас!

2016-11-11 11:00:27

Николай Ничипорук

Спасибо, Гаюсе, за доброе пожелание. Именно успеха мне сейчас и не хватает.

2016-11-15 15:31:45

Гаюсе

Пусть обязательно придёт!

2016-11-15 15:48:48

Валентина Леушина

Я вважаю, коли людині дано писати, значить цю місію сам, Господь, уготовив, значить, Ви повинні нести цей дар в люди. А люди будуть читати і оцінювати.

2016-04-25 21:37:04

Николай Ничипорук

Валентино, я писав стінгазетні віршики, Щоб їх читали, але не сподівапся називатись поетом і нічого не зберіг з тих часів. Лиш тепер в інтернеті я порівнюю себе з іншими і бачу, що я не самий останній. Дякую всім за увагу.

2016-04-26 19:47:30

Валентина Леушина

Пишіть шановний , із задоволенням почитаємо! Нехай щастить Вам!

2016-04-26 20:11:19

Алла Продащук

Миколо, Ваш шлях до віршів заслуговує на повагу! В кожного поета УПП він по-своєму особливий. Головне, що Ви пишете і долучаєте до своїх творчих осяянь величезне коло читачів. З повагою та найкращими побажаннями, Алла.

2016-04-25 21:32:20

Николай Ничипорук

Аппо, дякую за увагу. Я мабуть ще зможу себе покезати. На те і існує інтернет.

2016-04-26 19:52:38

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений