ЩО Ж МИ ЗА НАРОД ТАКИй?
/ АП Текущий момент /
Страница Абсурдыня (для поэтесс)
/ Конкурс Абсурдов /
страница Абсурд (для поэтов)
/ Конкурс Абсурдов /
Сейчас на сайте 2164 человека
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
Отсутствует

Автор: Николай Ничипорук
Тема: Автобиография
Опубликовано: 2016-04-18 20:04:09
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Мій шлях до віршів.

Складати вірші я почав, коли ще не вмів писати й читати. Це
були навіть не слова, а ритмічні звуки вимовлені не вголос, а
подумки. На фоні цих мовчазних ритмів в моїй уяві
розвертались картини й події. А перші вірші на папері я написав,
коли ходив у третій клас. Вчителька (вчителькою у нас була
сільська дівчина) прочитала мій вірш і була у захваті. Вона тут
же настояла, щоб я відіслав його в газету. А щоб прискорити
справу, вона сама підписала конверта. Вона тоді ще не знала
що таке телефон і тому з газети на конверт списала не лише
адресу редакції, але й номера телефонів співробітників редакції.
І все-таки мені прийшла цілком серйозна відповідь – до мене,
дитини, звертались на «ви». Лист починався словами: «У вас
не хватает поэтической грамотности». А далі йшов список
літератури, яку я повинен прочитати.
Коли я пішов у семирічну школу в інше село, то
виявилось,що при тій школі є бібліотека і я знайшов там майже
все, що мені належало прочитати. Крім усього іншого я там
знайшов статті Толстого, Горького, Маяковського, а головне –
книгу «Студня стиха». Прочитавши це, я вже знав стопи: ямб,
хорей, дактиль, амфібрахій, анапест, розмір рядка, все про
ритми і рими (жіночі і чоловічі), про станси, сонети, вінки
сонетів і таке інше. Знав я уже і що таке тактові вірші, які писав
Маяковський. Коли приходила ідея, то я не дочекавшись
перерви записував вірші під час уроку. На уроці історії
вчителька вихопила в мене аркушик з віршиком і дуже
посварила мене, сказала: перш ніж писати вірші, треба знати
історію і я дуже боявся, щоб ні хто не побачив жодного мого
вірша.
Коли я закінчив школу і став колгоспником, я був у складі
редакції стінної газети. Там я міг публікувати усе, що мені
заманеться. Таким чином я став упевненим редактором стінної
газети і пробув ним майже все своє життя: і в армії, і в інституті,
і в науково-дослідницкому  інституті, де я потім працював.
Всюди я випускав стінну газету, яку заповнював своїми віршами
(дарма що вони були некондиційні). Як не дивно – їх читали і
не засуджували мене. Мені спало на думку, що може серед моїх
віршів є такі, які варто зберегти і я почав дещо записувати в свій
зошит. На обкладці зошита я написав:
Найдут мою тетрадь, когда я потеряю.
Она пройдёт через десяток рук
И каждый будет говорить передавая:
«Смотрите, как писал Ничипорук».
Я й насправді загубив того зошита, але гадаю, що його ні хто
не прочитав і ні кому не передав. Але це не біда, бо стінгазетні
вірші недовговічні. На другий же день вони старіли і робились
неактуальними. Наприклад такий вірш:
Ах! Как кружится голова!
Сражён я сладостным недугом.
Я обзавёлся милым другом.
Вокруг судачиство, молва,
Но слышу я и не краснею.
Она мне тем ещё милей,
Что к ней в приданое имею
Устройства: диски и дисплей.
Посредством нашего дисплея
Мы можем души изливать,
Мы изъясняемся яснее
И к нам нисходит благодать.
Она на дисках размещает
Избытки пламенной души,
Меня к ним в тайне приобщает.
Так те минуты хороши,
Что я готов на дверце высечь
Строку таких заветных слов:
«Моя машина эм семь тысяч (М7000)
Плюс я ровняется любовь».
Наші тодішні комп’ютери своїми розмірами нагадували
динозаврів і називались обчислювальними машинами. Згодом
слово «машина» до комп’ютера не клеїлось і вірш виявлявся
незрозумілим для читача – втрачав актуальність.
Випадок зблизив мене зі справжніми поетами. В міській
газеті під рубрикою «Что бы это значило?» з’явився малюнок
до якого треба було придумати підпис. Мій віршований підпис
посів перше місце і, коли мені вручали приз, то всі
співробітники газети радили мені включитись до поетичного
клубу. Користі я з того клубу не мав тому, що через мою
туговухість я так і не узнав як і про що пишуть сучасні поети.
Тільки тепер в Інтернеті я знайомлюсь з віршами багатьох
поетів і виставляю на суд свої віршики.

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 704

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 3.
Успехов Вам,Николай!Пусть Муза часто посещает Вас!
2016-11-11 11:00:27
Спасибо, Гаюсе, за доброе пожелание. Именно успеха мне сейчас и не хватает.
2016-11-15 15:31:45
Пусть обязательно придёт!
2016-11-15 15:48:48
Я вважаю, коли людині дано писати, значить цю місію сам, Господь, уготовив, значить, Ви повинні нести цей дар в люди. А люди будуть читати і оцінювати.
2016-04-25 21:37:04
Валентино, я писав стінгазетні віршики, Щоб їх читали, але не сподівапся називатись поетом і нічого не зберіг з тих часів. Лиш тепер в інтернеті я порівнюю себе з іншими і бачу, що я не самий останній. Дякую всім за увагу.
2016-04-26 19:47:30
Пишіть шановний , із задоволенням почитаємо! Нехай щастить Вам!
2016-04-26 20:11:19
Миколо, Ваш шлях до віршів заслуговує на повагу! В кожного поета УПП він по-своєму особливий. Головне, що Ви пишете і долучаєте до своїх творчих осяянь величезне коло читачів. З повагою та найкращими побажаннями, Алла.
2016-04-25 21:32:20
Аппо, дякую за увагу. Я мабуть ще зможу себе покезати. На те і існує інтернет.
2016-04-26 19:52:38

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Большое спасибо: мудро и справедливо. Особенно понравились две последние строки. Удач Вам творческих и дальше.
Рецензия от: Чухнина Мария
2020-07-10 23:49:30
очень понравилось
Рецензия от: наталия остапенко
2020-07-10 23:32:14
понравилось
Рецензия от: наталия остапенко
2020-07-10 23:29:21
На форуме обсуждают
Тетяна Чорновол

В нинішньому скандалі з держдачею Зеленського хочу акцентувати, що попередня влада принципово не користувалася державними пільгами (...)
Рецензия от: Радонька
2020-07-10 21:08:34
Історія для тих, хто сумує за СРСР
Вам і не снилося. Хава Волович. «Мамочний» табір.

Нас було три мами. Нам виділили невеличку кімнатку в бараці.(...)
Рецензия от: Радонька
2020-07-10 21:07:43

Любимое автора:

  • Весна
  • Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.