Сейчас на сайте 2301 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
Отсутствует

Автор: Николай Ничипорук
Тема: Исторические стихи
Опубликовано: 2017-10-10 17:45:17
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Якути

(Чонгарська бувальщина)

Це було в тридцяті роки.
Привезли нам на Чонгар
(де рівнина, степ широкий)
декілька подружніх пар.

Пожаліли їх сердешних:
Як їм скрутно жити там,
в диких нетрях хащ безмежних,
і блукати по снігам.

В край вони наш не хотіли,
їх тягнули силоміць,
хай, мовляв, південні сили
їм наснажать шкіру лиць.

Хай зігріють сонцем плечі,
зайвий одяг відкладуть,
і що буде їм доречи –
в нас порядності займуть.

То приїхали якути.
Турбувалися про них,
а чи краще їм тут бути –
не спитали їх самих.

Та й навіщо їх питати,
це ж бо люди несвідомі,
хай коли вже будуть знати,
як затишно в нашім домі…

От тоді вони утямлять.
Будуть вдячні нам до віку
і візьмуть собі на пам'ять
нашу істину велику.

Снігом нас не замітає,
сонце з неба щедро гріє,
вітер кучері сплітає ,
так, як він лиш це уміє.

Так, здавалось би й якутам
замороченим тайгою,
та лихим морозом скутим,
тут здійснитись би собою.

Але ні. Якутська дійсність
відбулась на тому ґрунті,
де морози мають міцність,
де сніги завжди присутні,

де з рогатиною ходять
на ведмедя полювати,
а приманкою, при згоді,
молода виходить мати.

І стоїть розкривши груди,
молоко стікає смачно,
смак бажання в звіра будить,
жінці холодно і лячно.

Звір накинеться на неї,
та рогатини зустрівши,
від незграбності своєї
гине тулуб похиливши.

І якути мають здобич –
гору  м’яса й теплу шкіру.
Це усе їм до вподоби –
вдовольнились в повну міру.

А у нас широкий простір,
колосяться буйні ниви,
пахне сіном на покосі,
пісня жайворонка лине.

Всі гадали про якутів,
чим би їх ще здивувати:
– Ми на босу ногу взуті.
– Йди-но сіно загрібати!

Знемагала якутянка –
сонце в нас таке гаряче!
Їй була спекота з ранку,
а о півдні, то тим паче.

Разом з потом виливала
на недолю щире ремство:
«Я б приманкою стояла
для ведмедя, краще – чесно».

Жінка мрійно  проказала:
«Скуштували б ви ведмедя!
Я гидую їсти сала».
Їй сказали: «Привереда».

Чоловік її коханий
розповів про хибу в долі,
про свої душевні рани
від утраченої волі.

Я, сказати б так відверто,
на умови був не згоден.
Я протививсь дуже вперто,
як і інші, як і кожен.

Там мене в тайзі ловили,
полювали, як на звіра,
утікав я, що мав сили,
в добрі наміри не вірив.

А коли мене спіймали,
я дружину не залишив,
обійматись любо стали,
пестив я її і тішив.

Так ми в пеклі опинились.
Розпрощалися з тайгою,
віддались на божу милість,
в жах пірнули з головою.

А коли про них забули,
перестали докучати,
тут вони в тайгу майнули,
снігу й холоду шукати.

История cоздания стихотворения:

В часи мого дитинства старі мешканці Чонгара розповідали про
якутів. Я давно почав писати цього вірша на тему тих розповідей,
але коли прочитав «Якутську трагедію» Лесі Українки, подумав,
що не варто витрачати час, бо вже є краще того що я напишу. А
згодом вирішив писати, бо сюжет же мій відрізняється від сюжету
Лесі Українки.


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 158

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 0.

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Мы под солнцем загораем,
Горя и беды не знаем.
Всё «инклюзив», без лимита
Вискас, каша - Дольче Вита.
Киткет, рыба, валерьяна,
Мыши, мясо и сметана,
Благодать на нас пролита,
Всё ништяк и шито-крыто.
Всё танцем «Деспасито»:
Зита, Гита и Лолита...
Рецензия от: Цвелих Володимир
2018-05-25 12:06:55
супер !
Рецензия от: наталия остапенко
2018-05-25 12:04:53
И вас.. и их, конечно, тоже,
И даже мальчика Серёжу,
Ну чем.. заполнить .. баланду? -
Писать какую-то «трынду»
Я вынимал, долбИл-долбИл,
Ещё бы, - сказочный дебил.
Да, разве было бы иначе?
И почему жалейка плачет?
А время шло, да и тем паче,
Хасид в гнезде сидит кудахчет,
Это ведь.. княжье.. ремесло..
Чесать публично долото.
Судил, рядил, долбИл на дыбу...
А Моськи кланялись Сахибу,
Что бы, хоть что-то... да, упречь.
А тут смотрю - Емеля, печь.

И рать была, и гои были...
И кузнецы пи-пи ходили,
под стать всему и под забор,
И с ними дядько Черномор.
Мы всё же степи боронили,
И пели Лаймы «Пикадилли»
Спайс не деля, и ни кому...
Герасим утопил «Му-Му»
И было племя Чунгачгучей,
А помнишь анекдот про чукчей?Как сталь звенела у коня..
Мульт «про маненьке слоненя»?
Да, как же так? А где Апачи,
А песня «Не могу иначе?»
Ведь, это, — Родина моя!
И против ветра вновь струя.
Так, посмотри, гладят же фредки!
В глаза прохожей табуретки.
Иль не разумные потомки,
Забыли снять с себя «кондомки»?
Иль, оброню... наземь слезу...
Припну на изгородь козу .
Печально слово, рОтом молвить.
Вульгарно слово, да известь.
Душа взывает, к вам, подонкам-
Мы что курили? Что за смесь?


Воспринимать, как юмор. Никакой связки со стихами исходниками не искать.
Рецензия от: Цвелих Володимир
2018-05-25 11:53:49
На форуме обсуждают
Чем больше пустоты тем больше в жизни сплетен.
В устах невежд ложь сплетнями всегда
Убийство времени, когда смысл жизни беден
Короткая дорога в ни(...)
Рецензия от: пересмешник
2018-05-24 22:32:46
Это было в 1973 году. Доктор Розенхан и его психически здоровые коллеги (два психолога, один студент-магистрант, обучающийся психологии, педиатр, псих(...)
Рецензия от: Ярошевская
2018-05-24 19:00:38

Любимое автора:

  • Весна
  • Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.