Автор: Родион Бронников
Тема:Иронические стихи
Опубликовано: 2020-06-19 15:42:27
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Порічка-смородина

Знову марив у ліжку
із мрійливою пикою:
ти збираєш порічку,
я смородину смикаю.

Ти чутливості повна.
Я ж геть схожий на чорта.
Бо порічка – червона,
а смородина – чорна.

Твою білу сорочку
наче кров'ю заплямлено.
Знають всі у садочку,
що ця жіночка займана.

Хто до того причетний,
здогадатись нескладно.
Тож поводимось чемно,
тема є делікатна.

Із запасів торічних
вин пригубили палко:
слоїк спершу з порічки,
зі смородини пляху.

А як вийшли до річки,
охопила журба.
Нам поет Д. Павличко
розповів про УПА.

Сонце сіло на захід.
Ледь не втратили тями
серед кольору ягід,
поміж чагарниками.

Тиском водної кишки
ми обмилися, голі:
від червоного лишку
та від чорної долі...

***

От же ж, може насниться!
Про таке і не мріяв.
Може, спогад з дитинства.
Чи то брак вітамінів.

Бронт, 18.06.20

История cоздания стихотворения: