Автор: Вокисон
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-01-14 00:09:50
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Вечори на хуторі

Пузатий Пацюк,
                         колишній байстрюк,
Роззявляє пащу серед прокурених хащей.
Жодний характерник не підніме вареник,
Поглядом хитрим,
            кашлем-кахикою,
                                вусатою пикою.  
А цей, схоже, може.
Коваль Вакула грає
                        скулами,
                                  тримає дулю.
В жупанці.
Пошана на лиці ще з вулиці.
Мовляв, нема життя та й годі, ні в хаті, ні в городі.
Ні в ковальні, ні в шинку.  
                                         А все через жінку.
Примхлива Оксана, під узвар з круасаном,
Послала.
               Вакула їй – сала. Ще й ковбаси.
Ну і для краси: духи, пудру.
                                      Та дівча немудре.
Бач, її вроді й віку личать черевики.
                                            Цяцьки царські.
Втім, твір не про Московію (не дай Боже їй здоров’я).
Щоб вона гепнулася, від чвар порепалась,
Від злості протухнула, від підлості опухла.
Кацапцьке  плем'я рабське - одубіло б зненацька.

А на Диканці – різдв’яні танці, гучні колядки.
Тривають Святки. Кум – до куми, сніг на килими,
Хрест на ікони, на столі скоромне.
Перша чарчина солодка, мов дівчина.
                                   Тож, і зайти є причина.
На грудях моністо, у хаті чисто. На дворі місяць став.

Д’як до Солохи притулився трохи.
Чуб із Свербигузом з пагорба –
                                                  юзом.
Шукають компанію у розговілому стані.
Молодь з чувалами, зірка з дітьми малими.
                                                        Щастя мали би!
Коханій черевички - з полтавської крамнички.
Он у яку даль гоняв коваль.
Пацюк дав адресу, чорта, що возить з  Одеси.
                                              Дорого, та пес з ним.
Плітниць їсть заздрість, сватання – не марність,
Молодята  раді.
                     Отак  й було насправді.

История cоздания стихотворения: