Автор: Вокисон
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-12-24 14:14:39
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Променад Хрещатиком MMXVIII

***
Висолоплюють цікавість очі молодії:
Щебет, сміх у дружнім колі, необачні дії…
Вітер перевів готівку на платіжну карту,
Суне з боку Бессарабки повз афіши арту.


***
Посміхається нещиро  зі світлини давній,
В елегантнім капелюсі  пан (сто років в травні).
Як він жив, любив чи плакав – невідомо  нині,
Залишив картини людям, і йому не винні.

***
Волоцюга промовляє в метрополітені,
До глухого «фараону» речі  не збагненні:
«В землю йдуть плоди незрілі, світ про них не плаче
Мрія гине  без  учину, пам’ятай, юначе!»

***
«Сталінок» зірчаті шпилі зайняли ворони,
Споглядають свою здобич,  чорні на червонім.
Графіті спотворив мармур, то свербіж нащадків.  
Вічно жвавий вздовж каштанів, кам’яний Хрещатик.

История cоздания стихотворения: