Автор: Вокисон
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2024-01-22 22:08:29
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Самотні білі хмаринки (6-11)

6
Паперовий змій виривається з рук моїх,
Відпущу його – й загине.
Чом не розуміє він щастя мотузки?

7
У подуві вітру чую пороха
І мастила збройового запах.
Чужа армія увійшла у край мій.
А домівки, де поки лунає сміх,
Вже відкидають тіні руїн.

8
Що є привабливість жіноча?
Жертовник часу, загублений спокій.
Та чому ж ми, відкинувши розум,
Немічні перед багаттям пристрастей?

9
Діти у підвалі зайняті спокійною грою.
Немає у ній злих та ображених.
Та вибухи за стінами нагадують,
Що залізні дракони кружляють
І дихають вогнем десь поряд.

10
Минулі дні, затамувавши подих,
Пустилися нам слідом
Невагомою пір'їною птаха Забуття.
Хто тепер слухає шелест соняшників,
Неприбраних восени селянами?

11
Пісок пристав до спини моєї,
Річкова тина обійняла глечик вина.
Багатий той, в кого є час
Спостерігати життя стрижів,
Що в’ють гнізда на стрімкому березі.

История cоздания стихотворения: